Розділ 4

Розділ 4

- Меглі, не хвилюйся так. Ти ж бачиш, я відданий тобі. І буду й надалі. Навіть взяв із собою в цю поїздку! 

- Ага, - капризно підтиснула губи красуня, розвалившись на диванчику напроти принца. - Якби я не просилася так наполегливо й пристрасно, - дівчина випростала роззуті ніжки в білих панчохах і поклала принцові на коліна. Заклично поглянула в очі, прикусила повну нижню губу, викликаючи в принца хвилю бажання. - То ти мене б і не взяв! Та принцеса Меара, кажуть, вродлива! Ти одружишся і забудеш про мене! - вона гірко зітхнула.

Вся вона була аж занадто вродлива. Занадто великі й пухкі губи, які так і хотілося цілувати, занадто глибоке декольте, з якого так і прагнули випорснути пишні високі груди, занадто сміливо й відкрито одягнена, занадто, можливо, капризна й вимоглива… Але це "занадто" й подобалося принцові. Меглі вже пів року була його офіційною фавориткою, ділила з ним ліжко щоночі, й увесь королівський палац гудів, що Його Високість добряче закохався, і невідомо, що буде далі, можливо, нинішня фаворитка незабаром стане його нареченою… А потім і дружиною… Майбутньою королевою...

Але всі плітки місяць тому зрізав при корені Його Величність король Тікс, батько принца Жара. Він викликав сина до себе й строгим голосом, який не допускав жодних заперечень, наказав:

- Ми з королем Вартом із Фаджарти домовилися про взаємодопомогу й підтримку на міжнародному рівні. Для закріплення угоди про мир і цю саму взаємодопомогу ти одружишся з дочкою Його Величності короля Варта, принцесою Меарою. Весілля через місяць.

- Батьку! Але я не хочу! - вигукнув принц. - Меглі…

- Твоя Меглі не має такого посагу, який дає король Варт за своєю дочкою, - розсудливо зауважив король. - Її приданим будуть золоті шахти на півдні їхньої країни! Крім того, вони межують із нашими кордонами, а це значить, що частина територій сусіднього королівства тепер буде нашою! Ти ще з дитинства знав, Жаре, що твоєю місією в нашій королівській сім'ї буде династичний шлюб! Ти старший син! Спадкоємець престолу! Це не обговорюється! Так що йди, напиши романтичного листа своїй майбутній нареченій і дружині! Жінки таке люблять!

- Батьку... - знову спробував опиратися принц Жар, але король гнівно звів брови на переніссі і прогарчав:

- Жаре, не виводь мене із себе! Твоє завдання - одружитися і збагатити наше королівство золотоносними шахтами! А також сісти на трон нашого королівства після моєї смерті! Все! Ще з дитинства ви з Карлом знали, що він їде у магічні Землі і займе престол Спріверри, буде правити там, а ти, оскільки ти мій старший син, вступиш у шлюб із принцесою з якогось вигідного нам королівства! Це навіть не обговорюється!

- Батьку, - сумно промовив чоловік, - але ж я кохаю Меглі, ми…

- Жаре, - зітхнув король, - Дармевва потребує твого захисту і твоєї жертви. Як чоловік я тебе розумію, але як король вимагаю виконання королівського наказу! У Фаджарті вже готуються до шлюбної церемонії. Агов, Жаре, Меглі - одна з багатьох фавориток! Їх буде в тебе ще десятки! А принцеса в сусідньому королівстві одна! І вона потрібна нам у якості твоєї нареченої й потім дружини? Зрозумів? Привезеш принцесу сюди, представиш як свою наречену, потім поїдеш до Спріверри, благословиш брата на трон тамтешнього краю, повернешся, одружишся - і гуляй скільки хочеш! Твоя Меглі нікуди не подінеться! Оголосиш її офіційною фавориткою вже після одруження!

- Батьку, ти сам чуєш, що говориш? - зітхнув і собі принц Жар. - Привезеш, представиш, поїдеш, благословиш, приїдеш, одружишся… Це купа часу! Це розлука з Меглі! А я живу зараз! І кохаю їх зараз! Хіба що… брати її скрізь із собою? - ця ідея сподобалася чоловікові, він задумався. 

- Поїхати з Карлом в Спріверру ти повинен обов'язково! Адже ти мій спадкоємець. Ти ж знаєш, лікарі забороняють мені далекі поїздки, - підкреслив король. - Ти заміниш мене. У них там - що чинний король, що спадкоємець - однаково сприймаються. Крім того, ти будеш із офіційною нареченою, це надасть ваги твоїм словам, коли благословиш Карла на правління. Та й сам побачиш, які там порядки, не з книжок знатимеш. Ти ж знаєш, що ми не втручаємося у внутрішні справи Земель. Надто непередбачувані, гм, люди там живуть. А щодо Меглі… роби, що хочеш… Але після одруження!

Так, принц знав про Землі Спріверри. 

Землями Спріверри називалися великі території їхнього королівства Дармевва, які лежали на півночі й простягалися аж до океану. Вони належали королівству. Але… Там мешкали специфічні мешканці, які, як не дивно, не підкорялися королю, жили своїми общинами і за своїми законами, проте вимагали присутності короля Дармевви на їхніх територіях.

Цей дивний народ королем обирав собі того, кого бажав. Раз у двадцять років король повинен був або приїхати сам і зайняти трон, або прислати рівнозначну заміну. Посланець із королівського палацу правив двадцять років, а потім присилали наступного. Отака була дивна система.

І тоді монархи придумали цікаву комбінацію: король залишався в столиці, а на престоли Спріверри саджав неначебто своїх намісників, обов'язково членів королівської родини, щоб підкреслити повагу до дивних підданців. 

Дивні підданці сприймали нормально нових королів, які змінювалися періодично. Раз у двадцять років. 

Але вважалося, що жити у Спріверрі було невимовно незручно й погано. Саме тому королівська родина спеціально готувала молодших синів чи дочок до такого жертвенного подвигу: правити Землями Спріверри.