Розділ 3

Розділ 3

Я розплющила очі й побачила над собою високу стелю, розмальовану чудорнацькими квітами. Гарно, але забагато рожевого. Сіла в ліжку, величезному, у разів зо п'ять більшому, аніж було в нашої хазяйки, сайри Коа. Роззирнулася. Все кричало навколо про багатство. Позолочені рами картин на стінах сліпили очі, килим на підлозі здавався неймовірно волохатим і м'яким та скидався на поле трави. Меблі - елегантні, добротні, гарно декоровані. І все це в рожево-персиково-малинових тонах. Аж в очах... е-е-е... занудило. Де це я? 

І раптом я все згадала! Дивний ритуал, який проводив сайр Трен, королівський радник і маг. Принцеса Меара, котра, як виявилося, померла. І наруга над моєю свідомістю, моєю нещасною головою головного мага королівства, який витирав, знищував мою свідомість і впихав у неї принцесину, її уривчасті й неповні спогади про колишнє життя...

Саме так я б описала той ритуал, який провели наді мною. Пам'ятаю, на якомусь етапі, марно намагаючись опиратися впливові мага, який уже й нервувати тоді почав, зрозумівши, що нічого в нього не виходить, я втратила свідомість. 

Але чому зараз, після магічного ритуалу очищення моєї пам'яті, я себе пам'ятаю?

Так. Я - Грайкларагса. Грайка, як звали мене дівчата. Так, точно! Отже, у мага нічого не вийшло? Дивно. Невже я змогла захиститися? Магія моя була мізерна, але тут... Так, дивно...

Ох, але ж тепер, якщо маг і всі інші про все здогадаються і зрозуміють, що я несправжня принцеса, то або знову проведуть такий самий ритуал, щоб знову спробувати втиснути в мене її спогади, або просто вб'ють мене, щоб не розпатякала велику державну королівську таємницю про те, що принцеса мертва. Що ж робити?!

Я зістрибнула з ліжка й побігла до великого трюмо. На мене поглянула з його гладіні вродлива дівчина з блакитними очима й чорним, як смоль, волоссям, яке пишним каскадом спадало до пояса. Прозора сорочка не приховувала звабливих принад. Але це була саме я! Тобто, в принципі, і принцеса також! Адже ми з нею, як виявилося, були схожі, як дві краплі води. Саме тому мене й знайшов, задіявши спеціальний магічний артефакт пошуку за зовнішньою схожістю, королівський маг. І привіз сюди. 

Ох, і всі люди, які брали участь а моїй доставці в королівський палац, допомагали проведенню ритуалу, просто мигцем бачили мене - всі забули мене?! Бідні, їм усім стерли пам'ять! Тепер я знала, що ця процедура болісна й неприємна, оскільки сама вчора її пережила. Так, але моя пам'ять на місці! Дивно. Невже не змогли стерти? Але… Схоже, що чужу, принцесину, якраз зуміли і запхали мені в голову!

Я усвідомила це щойно! Перелякано глянула на скриньку, котра стояла на столі, й зрозуміла, що точно знаю її вміст. Там лежать кілька дорогоцінних перснів, один із них мій улюблений, з рожевим опалом!

Боже, мій улюблений? Але ж я не…

"Я не принцеса, я Грайка," - подумала я раптом мляво, а рука мимо моєї волі потягнулася до скриньки, витягнула безпомилково перстень і одягнула його на палець.

Моє тіло, тобто я, бо чудово відчувала й розуміла, що роблю, покрутилося перед дзеркалом, а потім підбігло до ліжка й смикнуло за мотузку з китичкою. 

За кілька секунд до спальні увійшла служниця. 

- Старло, принеси тістечок з медом і чаю! Я хочу їсти, - капризно надула я губи. 

Боже, це не я надувала! Це принцеса, яка сиділа всередині мене! Принцеса плюхнулася знову в ліжко й промовила задумливо. 

Наче сама до себе. 

- Чомусь у мене болить голова. Треба зайти до цілителя Арі. 

Служниця принесла тістечка і вийшла. Я накинулася на них, як шалена, хоч ненавиджу мед! А потім однією рукою стукнула себе по долоні іншої і закричала сама на себе:

- Грайко, зупинися!

І зупинилася. Схоже, я знову тримала все під контролем. Я знову була собою. Але те, що спогади принцеси Меари було все-таки запхано в мою голову, і я була тепер наполовину принцеса, а наполовину сама собою - мене лякало!

Свята Саббо, що ж робити? Чи є цьому порятунок? А якщо так станеться, що принцеса захопить мене, тобто, моє тіло, назавжди? І я житиму її життям і її вподобаннями, все розуміючи, але не в силах опиратися? Я бачу, відчуваю, вона дурна, як муха. І любить все те, що я ненавиджу! Цей рожевий колір навколо мене просто вбивав!  Чи можна якось спогади принцеси, які впливають на мою поведінку, забрати із себе?

А потім я раптово і з жахом згадала, що сьогодні приїжджає наречений принцеси, і вони увечері одружуються, а потім поїдуть до чужого королівства. Оце я вляпалася! І що ж тепер робити? Втекти точно не вийде! Я тепер принцеса, як не крути!

Так, Грайко, заспокойся! З будь-якої халепи завжди є два виходи! Так завжди казала моя подруга Шушарка. От, хто точно придумав би, як виплутатися з цієї незвичайної ситуації!