Розділ 1

- Ваша Величносте, дівчину знайшли і доставили в палац, як ви й наказали! Привести її? - голос того начальника, чи хто він там був, звучав з повагою та навіть з деяким острахом. Ну, я його розуміла, короля Варта серед людей тихцем називали Тупою Сокирою, тому потрапити під гарячу руку, тобто під обух кулака, володарю, напевно, остерігалися й високопоставлені вельможі. Кажуть, король засвічував у пики вельможам. Рідко, але було. Принаймні, в народі ходили про це байки. 

- Так, - почувся низький голос короля, - Введіть її.

Мовчазий, манірний й похмурий сайр, котрий привів мене сюди, прочинив двері й вказав рукою мені заходити.

За порогом знаходився просторий кабінет з масивним письмовим бюро. На широкій полірованій стільниці лежало безліч сувоїв та паперів, створюючи горбисті завали, стосами височіли інкрустовані срібними та золотими віньєтками фоліанти… Книг, сувоїв, різноманітних паперів було так багато, що я здивувалася, як вони ще не попадали на підлогу… А потім помітила, що деякі вже лежать на долівці по периметру бюро, і навіть кілька сувоїв нещадно топтали добротні черевики Його Величності.

Я зробила реверанс, випросталася й опустила голову, як мене вчили. Король піднявся на ноги й підійшов ближче. 

- Подивися на мене! - наказав він. 

Я слухняно глянула в брезкле обличчя короля, поборознене зморшками. Мішки під очима вказували або на недоспані ночі, або на те, що його величність любить трохи перебрати міцних напоїв. Біла перука зсунулася трохи набік, роблячи вигляд короля кумедним, але мені було не до сміху. Сірі гострі очі дивилися пильно, вивчаючи кожен міліметри моєї зовнішності.

- Як її звати? - спитав він у сейра Трена, котрий знайшов і привіз мене сюди, в королівський палац. 

 - Грайкларагса, Ваша Величносте, - відповів той, низько вклонившись.

- Ох, вона ще й з тих… тих… Е-е-е… Недолюдей... Не схожа! Зовсім не схожа! - різко проговорив король і відійшов до вікна. - Що ж робити? Вони вже перетнули кордон! Маги-поштарі доповідають, що під вечір будуть у столиці! Мені потрібен це союз! Війні можна запобігти цим шлюбом! Коли фадепандці усвідомлять, що ми маємо сильного союзника, думаю, переглянуть своє ставлення до нас. Трене, ти погано шукав! - король розвернувся і останнє речення розлючено вигукнув в обличчя переляканому сайру. Його руки стислися в кулаки, а обличчя почервоніло від злості.

- Ваша Величносте, вона дуже схожа! Майже копія! Погляньте, - чоловік сторожко підійшов до мене і почав водити пальцем по обличчю, неначе я була порцелянова велика лялька, на якій показували, як влаштовано організм людини.

Колись у школі при сиротинці у нас теж була така. В неї була відсутня одна кисть і відбито пів голови над правим вухом. Вчителі маскували дірку на голові перукою, а на кисть прив'язували рукавичку з набитою в неї ватою. Була смішна та лялька. Ми всі сміялися з неї. Як от зараз сміялися і зневажали мене тут, у кабінеті короля. Але сайр Трен заборонив мені розмовляти. Сказав, що будь-яке слово розцінюватиметься, як спроба нападу на Його Величність. Звукові артефакти у палаці, що не ідентифікують закладених в них голосів, можуть вбити. Я це знала, тому мовчала, як риба. І терпіла трохи вологі, липкі пучки сайра, які повзали по моїх щоках. 

- Такі ж вилиці, такий же прямий і акуратний носик, схожий колір очей! Та він ідентичний - бірюзово-блакитний! 

- У Меари був бірюзовий, - промовив король, і я відчула в його словах затаєний біль. Наче Його Величність стримував розпач і глибокий сум. 

- Це майже те ж саме, Ваша Величносте, - терпляче проговорив сайр. - І головне: вона має точно таку саму фігуру, як і принцеса! І той же розмір одягу! Ми спеціально приміряли на неї сукню Її Світлості. Один в один! Правда, - чоловік запнувся, а потім продовжив. - У цієї груди трохи більші. Ну, наче на розмір! Тому кравчині терміново перешиють ліфи, якщо ви погодитеся взяти цю.

- Кравчині? Ти тямиш, що говориш? - аж захлинувся від почутого король. - Щоб завтра всі пліткували у палаці, що з принцесою щось не те? Груди більші стали! Кнур перебігом! - брудно вилаявся король, - Це тягне на плітку про вагітність, Трене! Щоб пішли дурні пересуди і здогадки? Але, демони забирай, ми не можемо довго приховувати відсутність Меари! Незабаром останній безхатько в королівстві знатиме, що принцеса Меара померла, а ми замість неї шукаємо їй заміну, бо приїжджає її наречений, а ми не можемо повідомити йому, що його майбутньої дружини вже немає у цьому світі! Бо нам… Мені! Тобі, Трене! Всім! Всім у цьому королівстві потрібен мир, а не війна!  Мир!

Король пройшов до столу й усівся в крісло, зачепив край столу і скинув кілька паперів на підлогу.

- Всім тим, хто брав участь в нашій таємній операції, я зітру пам'ять, - знову низько вклонився сайр. - І цій теж, - кивнув на мене.

- Як же вона гратиме роль моєї дочки, якщо її пам'ять буде стерто? - визвірився знову король. 

- Ми накладемо їй ті спогади, які принцеса зберігала в Скарбниці Пам'ятних Речей. Ваша дочка любила зберігати спогади. Їх досить багато. Думаю, це дозволить замінити спогадами принцеси чистий розум цієї дівчини. після ритуалу. Вона все вбере і засвоїть, як губка! Я переконаний в успішності своїх магічних заклинань! - впевнено переконував сайр Трен свого монарха. - Адже вона точна копія принцеси, погодьтеся, Ваша Величносте! Крім того, мені здається, що ви усвідомлюєте їхню схожість, але… але не хочете погодитися, бо вам боляче… Так! Боляче змиритися з втратою дочки і прийняти на її місце підробку. Але ви ж самі сказали - це потрібно королівству! Це потрібно нам усім… Вибачте, я просто сказав правду і тепер готовий отримати покарання за нахабство…