Розділ 6.1 Міцний горішок

Розділ 6.1 Міцний горішок

Женя обмірковувала слова, які почула від Макса. У залі вже усі почали збиратися, захід вже закінчився. На одному зі столиків Євгенія побачила телефон Соні.

– Ото ж забуваха, це ж буде потім скрізь шукати! – мовила Женя, беручи до рук телефон Софії. Якось неочікувано гаджет ожив повідомленням та на екрані в світилося ім’я АЛЕКС. Женя, аж завмерла та припинила свій хід. Як? Він Соні повідомлення надіслав? З Максом по телефону спілкується? Ото ж гад повзучий! А їй ніхто ані слова! Євгенія була лиха, наче справжня відьма. Вона ніколи не порушувала особисті межі людей і не читала чужі повідомлення, але їй зараз просто неймовірно кортіло дізнатись, що ж саме написав Алекс Соні. Євгенія відійшла трохи подалі та набрала на телефоні Соні пароль, який вона добре знала. Подруга ніколи від неї нічого не приховувала. А тут? Як це можливо? На екрані світилося близько десятка повідомлень від Етьєна, але вона знайшла ім’я, яке її так цікавило та вросла очима у екран.

«Привіт, Сонечко! Дякую, що не залишаєш мою маму у скрутному становищі. Я надіслав кошти. Будь ласка, не сварись, я знаю, що ти усе можеш придбати сама, але так мені буде спокійніше. Я не можу зараз бути поруч з мамою, але дуже вдячний, що ти допомагаєш їй. Ти – справжня подруга!..» – встигла прочитати Женя, бо її покликала Соня і вона обернулася.

На обличчі Жені була ціла палітра почуттів: радість, що дізналась звістку про Алекса; образа на Соню, що не розповіла, що спілкується з ним; злість на саму себе, що не до неї за допомогою звернувся Алекс; щастя, що з ним усе добре та він має кошти, які надіслав мамі; розпач, що подруга приховала інформацію...

– Соню, я тут твій телефон знайшла і тобі прийшло повідомлення від Алекса, – вирішила одразу усе дізнатися Женя. – Ти мені нічого не хочеш розповісти?

– Добре, – мовила Софія, розуміючи емоції подруги. – Але не тут. Після івенту їдемо до Ба, – додала Софія, забираючи телефон з рук подруги.

Гаразд, з Сонею вона сьогодні поговорить. У неї набралося багато запитань, які вже роїлися у голові та боляче жалили. Чому подруга нічого не розповіла? Чому Алекс спілкується з Сонею, а не з нею? Невже вона така дурепа, що її найкращі друзі спілкуються поза її спиною? У голові неочікувано яскравою табличкою вперед думок виникло ім’я – Макс.

– Точно! – промовила Женя та периферійним зором побачила, що Макс направляється до вбиральні.

– Домовились, – відповіла подрузі Женя та рушила до вбиралень. У дверях Женя зіштовхнулася з чоловіком, який сказав, щось, що вона, напевно, переплутала двері. Женя у своїй манері відповіла, що сьогодні Геловін і усе є не таким, яким здається та сміливо увійшла до чоловічої вбиральні, замикаючи за собою двері. На щастя, там нікого крім Макса не виявилося. Хлопець стояв біля рукомийника та був вкрай здивований діями Жені.

– Максе, що в біса відбувається? – одразу почала Женя.

– Євгеніє Марківно, ви про що? – Максим спілкувався з нею на «ви» та називав тільки на ім’я та по-батькові.

– Не клей дурня, тобі це не пасує. Де Алекс? – вирішила піти ва-банк Женя.

– Я не дам відповіді на це запитання, – спокійно сказав охоронець.

– Ти здурів?

– Я не дам відповіді на це запитання! – знову вперто та впевнено повторив Макс.

– Ти на мене працюєш! Якщо не розповіси, то завтра вилетиш з цієї роботи. Тато дасть тобі таку характеристику, що ніде не зможеш працювати! Та я скажу, що ти мене заштовхав у туалет та намагався зґвалтували! І мені повірять! – волала Женя.

– Бачу, що ви чудово вжилися в роль відьми. Якщо бажаєте, то від завтра знову вашим охоронцем буде Антон, або ще хтось, кому буде зовсім байдуже до вас. Не думайте, що таке велике задоволення працювати з вами. Марк Борисович – чудовий та розумний чоловік. Я не знаю, як Алекс терпів це все. Камери спостереження є скрізь, я готовий пройти поліграф, який покаже, що я нікого не намагався зґвалтувати, – монотонно говорив Макс, вбиваючи останні надії Жені на те, що він щось скаже.

– Чому він Соні пише, а мені ні? – гучно гаркнула Женя і розривілася.

– Бо Соня – справжня подруга. Що ви знаєте про Алекса? Про його сім’ю? Про його маму, яка хворіє? А Соня знає і допомагає, бо їй не байдуже, бо вона людина, а не лялька з гарним личком. І треба ж було Алексу закохатися у таку самозакохану мажорку! – мовив Макс, відкрив двері та вийшов з вбиральні. Він підійшов до Соні та попросив її зайти до чоловічого туалету, щоб заспокоїти його об’єкт під охороною.