Розділ 5. Побачення-сюрприз

Розділ 5. Побачення-сюрприз

– Привіт, – мовила Євгенія, сідаючи за столик у кафе навпроти Етьєна. – Я таке придумала!

– Привіт! Я і не сумніваюсь. На п’ятницю взяв вихідний. Мені вже не терпиться дізнатись, що ти задумала.

– Хоч ти, буває, бурчиш щодо наших «дівчачих днів», але я отримала дуже цікаву інформацію для ідеального побачення-сюрпризу. Знаєш, про що мріє Соня?

– Я не Ванга. Кажи, – намагався перейти до суті Етьєн.

– Соня не раз і при тобі казала, що любить дельфінів. Вона вчора сказала, що із задоволенням поплавала б з дельфінами. Вловлюєш хід моїх думок?

– О, а це чудова ідея. Я й сам дельфінів люблю.

– Так, я чудова і ідея моя геніальна, як не крути. Отже, я сказала Соні, що у п’ятницю вона з тобою має поїхати до замовника, координати я тобі вже, ніби, скинула. Я вже придбала для Соні купальник, халат та рушники. Про твої плавки, вибач, не подумала. Не забудь прихопити свої ті червоні трусєля. Я вже домовилася про сеанс з дельфінами на дві години. Рибка, ласощі для мешканців дельфінарію, вже готові. Там же на другому поверсі на вас чекатиме обід, меню ще узгодимо, – натхненно мовила Женя, бо любила робити людей щасливими.

– Чудово придумано. А дельфін може в зубах винести невелику коробочку? Я сережки купив для Сонечки, все нагоди чекав, от і видасться.

– Ну, щодо «в зубах» – не знаю, дивись, щоб не проковтнув, але зараз скину тобі номер телефону інструктора і ти з ним про все зможеш домовитись, діловито мовила Євгенія.

– Згода, – мовив Етьєн.

Женя змовницьки підморгнула Етьєну, коли Соня сідала у п’ятницю у автівку чоловіка. Усі необхідні речі вже лежали у багажнику Етьєна та й сам він не забув надягнути свої червоні плавки.

– Етьєне, чого це ти так усміхаєшся? – все ж помітила Софія аж надто піднесений настрій чоловіка.

– Ти поруч, чому б мені не усміхатися? – відповів питанням на запитання Ет.

– А чому ми тут спинилися? Нам ще треба трохи далі проїхати, – запитала Соня, побачивши, що Етьєн запинився на парковці не зовсім там, ще мав би.

– Бо на тебе чекає сюрприз! – мовив чоловік та дістав звідкись невеликий шалик, яким зав’язав їй очі.

– Так от чого ти усміхався і Женька весь час від мене шарилась. Ото ж змовники! – мовила Соня.

Побачення у дельфінарії викликало у Соні купу емоцій! Добре, що Женя продумала усе заздалегідь, бо Соня була готова стрибнути до дельфінів у своїй сукні, як тільки Етьєн зняв шалик з очей. Сюрприз вдався!

Етьєн вчасно дав їй паркет зі змінним одягом. Бавитися з дельфінами у воді – задоволення. Розумні створіння виконували усі трюки та радо видавали звуки. Соні було шкода дельфінів, бо, на її думку, краще б вони жили у морі вільними, але інструктор сказала, що це вже друге покоління дельфінів, які народились у неволі і просто б не вижили у природніх умовах. Було видно неозброєним оком, що про дельфінів тут дбають та люблять їх.

Скільки було сміху і радості у Соні, коли дельфін приніс їй невеликий букет троянд, а серед квітів вона побачила коробочку.

– Це тобі, моє сонечко, – мовив Етьєн.

– Яка краса, – із захватом сказала Софія, побачивши ніжні сережки у формі небесного світила. Чоловік одразу ж одягнув Соні сережки, які вигравали яскравими вогниками і сяяли, як його кохана дружина.

Пара переодягнулася та обоє констатували, що добряче зголодніли після плавання з дельфінами. Поки готували замовлення, Соня зробила кілька селфі разом з Етьєном та надіслала Жені із написом «Дякую! Це було неймовірно!».

Задоволені та щасливі вони повернулися додому та Соня мусила віддавати свій борг поцілунків (і не тільки) чоловікові, який накопичився за «дівчачий день». Етьєн згадав таки їй оті капці у ванній кімнаті.