Розділ 4.4 Наше сонечко

Розділ 4.4 Наше сонечко

Соня огорнула Євгенію теплом і турботою, вона намагалася перемикнути подругу на роботу. Знала, що агентство важливе для неї.

– Із найближчих заходів у нас організація весілля та Геловін. Я вже з’ясувала попередньо деякі деталі та накидала приклади оформлення арки, столів, локацій. Необхідно, щоб ти узгодила з клієнтами і вони обрали остаточний варіант та ми почнемо працювати. Соломія та персонал, який буде задіяний, вже в курсі щодо дат проведення заходів. Необхідно вирішити питання з меню, одягом та костюмами.

Поки Софія розповідала усе подрузі, Женя уважно слухала та дивувалася, що Всесвіт дав їй, дуринді, таку надзвичайну подругу. От її Женя ніколи не витратить, як Алекса. Але нічого, вона й Алекса поверне. Усі допускають помилки, але необхідно навчитись їх виправляти. І вона навчиться!

Дівчата обговорили майже усі моменти, поки не пізно, зробили кілька необхідних дзвінків та, задоволені собою, почали вкладатися. Це не означало, що вони одразу ж заснуть. Шепотітися до ранку ніхто не забороняв, але їх активності вже мали бути не такими гучними.

Поки Соня пішла до ванної кімнати, Женя написала повідомлення Етьєну:

«Привіт! Є ідея для романтичного побачення. Вже з усіма домовилася. Бери вихідний на п’ятницю. Усі деталі завтра. Це сюрприз. Соня буде в захваті!»

Євгенія одразу ж побачила позначку, що Ет прочитав її меседж та надіслав відповідь:

«Привіт! Дякую! Можемо завтра зустрітися в обід. Я у тобі ніколи не сумнівався. Ти – найкраща вигадувачка сюрпризів!

P.S. Поцілуй від мене Сонечку»

Женя усміхалась, читаючи відповідь Етьєна. Вона також хотіла б і собі таке щастя.

«Ой, мало ти з нею виціловуєшся! Завтра знову повернеться до тебе, от і любуйтеся-милуйтеся, а сьогодні в нас день дівчаток» – написала Женя і додала смайлик, який показував язика.

Соня швидко прийняла душ та також надіслала кілька повідомлень. Одне – Марку Борисовичу. Написала в двох словах, що усе добре. Написала з десять повідомлень Етьєну. Він вимагав її фото у ванній. Вона сфоткала свої ноги у капцях та надіслала, намагаючись гучно не сміятись. Умови прохання були дотримані. У ванній же.

Соня не забула і про лист від Алекса, який завбачливо взяла із собою. Вона відкрила конверт та розгорнула аркуш, де каліграфічним почерком було виведено:

"Сонечко, ти – надзвичайна людина! Найдобріша та найсвітліша з усіх, кого мені доводилося зустрічати. Я радію, що ти поряд з Женею. Впевнений, що ти піклуватиметься про неї й далі.

Я мушу поїхати на невизначений термін. Це на-краще. Я кохаю Женю і нічого не можу вдіяти з цим почуттям. Я хочу стати гідним її та хочу, щоб вона бачила в мені не тільки свого охоронця, але й чоловіка. На деякий час мій телефон буде недоступний. Це, швидше, я роблю для того, щоб не зірватися, почувши її голос, та не приїхати назад.

Прошу і далі оберігати Женю, як ти робила це раніше. Ти – чудова подруга!

Якщо виникнуть проблеми з охороною Жені, усі питання вирішуй з Максом. Я дав йому чіткі настанови. Я сам вийду на зв’язок.

Обіймаю тебе, наше СОНЕЧКО.

Алекс"

– Та куди ти дінешся, Алексе, з підводного човна. Все однео повернешся. Треба бути сліпим, щоб не бачити, як між вами іскрить, – мовила Соня.