Розділ 4.3 Український антистрес!

Розділ 4.3 Український антистрес!

Женя розповіла Соні усе. І про свої ревнощі до Злати, і про те, що дурість тоді Алексу заморозила, і про поцілунок, який вона ще й досі відчуває на своїх губах, і про лист.

– Жень, а він же, дійсно, тебе кохає, – мовила Соня очевидне.

– І я його кохаю! – мовила Женя і знову вплач.

– Женю, я тебе не впізнаю. Агов, де ви діли мою подругу? Женя завжди знаходила вихід з будь-якої ситуації, саме таку дівчину кохає Алекс, а не плаксу. Швидко припини рюмсати! – звернулася до подруги Соня. – Одягайся і йдемо до Ба. Вона вже смаколиків приготувала, ти ж за день нічого не їла, – дала чіткі інструкції Соня.

– Але я не...

– Ніяких але! – швидко заперечила Соня.

Поки Женя одягалася, Соня написала повідомлення Марку Борисовичу, що з його донькою все добре і вона з нею, а Етьєну написала, що вона заночує сьогодні з Женею у Ба. Вона потрібна була їй і він це розумів. Соня не наважилась поки відкрити лист, хто знає, що там написано і чи варто, щоб про нього знала Євгенія. Добре, що вона його перша побачила і забрала, бо подруга мала звичку забирати квитанції та приносити їх Ба.

Женя переодягнулися, але забрала з собою сорочку Алекса, його шампунь та гель для душу. Соня нічого не сказала на це, обійняла подругу та вони пішли до квартири Катерини Петрівни, де завжди було затишно та смачно пахло.

Соня одразу запримітила чуже чоловіче взуття біля дверей та кивнула на нього, змовницьки усміхаючись.

– Мої дівчатка, хутко до столу, бо стали худющі, як тараньки, – запросила Катерина Петрівна до столу за яким вже сидів гість. – Софіє, Євгеніє, знайомтесь, це наш новий сусід – Павло Степанович. А це моя онука та її найкраща подруга.

– Приємно познайомитись, – мовив чоловік, привстаючи зі стільця, щоб привітатися з дівчатами. – Катерина Петрівна багато про вас розповідала.

– Дівчата, сідайте. Зараз борщу насиплю, – мовила Катерина Петрівна, наперед знаючи, що від цієї страви дівчата точно не відмовляться. – А де Алекс? Покличе його, що це він мій борщ пропускає? – запитала жінка, ще не знаючи останні новини.

– Алекса певний час не буде, він поїхав в термінових справах, – ухильно відповіла Соня, побачивши, як стиснулася Женя та у їх очах забриніли знову сльози.

Катерина Петрівна зрозуміла усе без слів, вона була тямущою жінкою.

– Женю, я ж ще пампушки приготувала. Пригощайся, знаю, що ти любиш, – поставила перед дівчиною тарілку зі стравою Катерина Петрівна. – Що не кажіть, а український борщ це те тільки смачна й ситна страва, але й заспокійливе, й піднімач настрою. Впевнена, що кожен після тарілочки борщику відчував не тільки прилив енергії, але й мав гарний настрій. Український антистрес!

– У вас, Катерино Петрівно, божественний борщ. Правду сказати, моя покійна мама та дружина також готували борщ, але ваш борщ – витвір мистецтва! – нахвалював страву чоловік.

– То ви наш новий сусід? – таки наважилась запитати Женя, помічаючи, як дивиться чоловік на Катерина Перлину, яка від тих поглядів виблискує, наче діамант.

– Так. Я придбав квартиру на п’ятому поверсі вашого під’їзду. Я вдівець, не зміг жити у будинку, де все нагадувало про дружину. Діти дорослі, онуки. У всіх самостійне життя. Мені рекомендували цей будинок. Гарна локація, усе поряд та й до моря рукою подати. Люблю рибалити, – вирішив розповісти про себе новий сусід.

– О, Сергій Дмитрович та Марк Борисович будуть щасливі вашому знайомству. Вони також любителі порибалити, – мовила Соня. – Обов’язково ще познайомитеся з ними.

– Може ще борщику? – запитала Катерина Петрівна, побачивши, що за розмовами спорожніла тарілка гостя.

– Із задоволенням. Такого смачного я ще ніколи не куштував! – щиро сказав чоловік.

– Дякуємо. Ми вже ситі, – в один голос відповіли дівчата.

– Отакої, мов горобці поклювали. А для кого я його варила? – мовила Катерина Петрівна.

– Ба, твій борщ на другий день ще смачніший. Завтра прийде Етьєн та Марк Борисович, то за вуха їх не відтягнеш. Я варила кілька разів Етьєну борщ, але, маю зізнатися, твій смачніший, – відповіла Соня.

– Усе прийде з досвідом, ви ще своє наваритеся, – мовила Катерина Петрівна, по черзі поцілувала онуку та Женю, яка вже заспокоїлась.