Розділ 2.2 Чому губи говорять інше?

Розділ 2.2 Чому губи говорять інше?

Губи Євгенії горіли, палали, а вона літала над землею. Тепер вона зрозуміла, що означав вислів «метелики у животі», як «підноситись до небес» та відчувати себе жаданою. Женя відповідала на поцілунок. Хоча це не був поцілунок, а поєдинок, боротьба, суперництво, битва. Це не був перший поцілунок дівчини, але такі емоції та почуття вона переживала вперше. Час та усе довкола зупинилися для цих двох. Пара не бачила і не чула нікого і нічого. Вони загубилися десь серед галактики, серед зірок та поринули у невагомість та свій світ.

– Ну-ну, недоторка! А казала, що він тобі не потрібний… – долинув до Жені голос Злати, яка вийшла з вбиральні та гримнула дверима.

У голові щось клацнуло. Женя з усієї сили штовхнула Алекса у груди, розриваючи поцілунок, та дала гучного ляпаса.

– Не роби так ніколи! – казав її язик, який вимагав продовження поцілунку. – Щоб більше не ліз до мене! Хто ти, а хто я? – говорили губи Жені, які розчервонілися від солодкого катування та благали про продовження.

Дівчина розвернулася на підборах та рушила до зали, де вже закінчувався захід та усі збиралися.

Алекс віз у автівці Женю та Софію, бо Етьєн поїхав у коротке відрядження й дівчата мали нагоду провести час разом. Дівчата обговорювали деталі та успіх заходу. Женя намагалася не піднімати очі на Алекса та не стикатися з поглядом охоронця у дзеркалі заднього виду. Вона шкодувала про ті слова і не розуміла, чому її губи сказали ту дурню. Алекс не промовив до неї ані слова. Заніс речі у квартиру. Женя мала намір заночувати у Катерини Петрівни, де залишалася кімната Соні, хоч вона вже мешкала окремо з чоловіком. Ба завжди казала, що у будь-який момент Софія може прийти до неї, її кімната не зазнавала змін.

– Хай щастить! – мовив до дівчат Алекс у незвичній для себе манері.

– Добраніч! – відповіла Софія. – Дякую за допомогу. Можливо, зайдеш? У Ба завжди є смаколики, вона буде дуже рада тобі.

– Дякую, Сонечко. Ти – неймовірна. Не сьогодні. Я втомився, – відповів Алекс, навіть не поглянувши на Євгенію.

Тоді ні Соня, ні Женя не надали значення словам Алекса, ні тому сумному погляду, яким він дивився, ніби, в нікуди. Дівчата, як завжди, спілкувалися, обговорювали плани на майбутнє та ділилися найпотаємнішим.

Зранку на Женю чекала несподіванка. У неї була призначена зустріч з клієнтом, з яким вони домовились зустрітись у невеличкому ресторані та узгодити деталі. Женя знала, що Алексу відомий її розпорядок та була впевнена, що він, як завжди, вже підігнав машину та чекає на неї.

Євгенія, розмовляючи вечором з Сонею, постійно торкалася пальчиками своїх губ, які ще досі пам’ятали поцілунок Алекса. Женя вирішила, що перегнула вчора палку та мала вибачитися перед Алексом за свою поведінку та слова. Він не просто охоронець, він, по-перше, її друг, якому вона довіряє цілком і повністю, по-друге, вона, дійсно ревнувала, хай йому грець! Ревнувала до тої зміюки Злати. Щоб їй очі повилазили від тої фарби!

Женя відкрила дверцята тонованої іномарки, яка чекала під під’їздом, та оторопіла. На місці водія автівки сидів якийсь інший чоловік.

– Ви хто? І що тут робите? – запитала Женя.

– Добрий день! Я – Антон. Твій новий охоронець, – відповів чоловік, одразу перейшовши на «ти».

– Стоп. А де Алекс? – запитала Женя.

– Не знаю. Мені сказали, що тепер я тебе охоронятиму, поки усі питання твій колишній охоронець узгодить, – пояснив чоловік.

– Я з тобою нікуди не поїду. Негайно виходь з машини, пройдисвіт і шахрай! Мандруй звідси, бо зараз вдихнеш перцю! В мене балончик є, – заверещала Женя. Вона не повірила, що той пикатий горила – її новий охоронець. А де минулий? Ні, стоп! Де Алекс? Її Алекс?

У дівчини була паніка. Сотні думок пролетіли у голові. Антон не поспішав виходити з машини. Женя блефувала, ніякого балончика у неї не було. Вона пам’ятала, що у машині, біля крісла пасажира поряд з водієм був освіжувач повітря, який Алекс інколи використовував, бо Женя не любила запаху цигарок, який, часом, міг лишилися, коли у машині певний час перебували курці. Женя правою рукою дістала з-під крісла той освіжувач та направила в очі бурмила, який не збирався залишати місце її охоронця...

Як думаєте, що з Алексом?

Куди подівся?