Розділ 1.2. Черга

Розділ 1.2. Черга

Женя зібралася з останніх сил. Вона розуміла, що не має права псувати свято своїй найкращій подрузі. Підправила макіяж, освіжила блиском губи, прискіпливо поглянула на себе у дзеркало та вийшла з вбиральні. Серед усіх чоловіків, які були на святі, вона побачила два потенційних кавалери: Едуард та Давид. Едуард відразу ж відпав, бо Соломія точно прорідить її волосся, якщо Женя наважилася б до нього підкорити. Давид! Привабливий, розумний, але не рівня Алексу, подумала Женя та знайшла очима свого охоронця. Він розмовляв з Етьєном. Злати не було поряд.

– Напевно шифруються. Точно вже домовилися про спільний вечір і не тільки, – накручувала себе Женя.

– Давиде, чому нудьгуєш? – спробувала завести розмову з одногрупником.

– Немає коли нудьгувати, – відповів хлопець.

– Пропоную випити, – мовила Женя та поглянула на Алекса. Давид помітив направленість її погляду.

– Женю, ти – моя подруга, з тобою приємно спілкуватися та я поважаю Алекса. Я не знаю, яка кішка між вами пробігла, але не треба робити того, про що потім пошкодуєш. Ти приваблива та розумна, але не бісись. Хіба не знаєш Злату? Вона ж мисливиця. Тепер і до тебе черга дійшла, щоб трохи подраконити. Ну, така вона натура, що поробиш. Впевнений, що Алексу вона баки забиває, щоб тобі дошкулити. Що вже ви не поділили? – відверто запитав Давид.

– Ой, багато ти розумієш! У нас зі Златою усе добре. Вона може спілкуватися і проводити час з тим, з ким забажає. Алекс – вільний птах, – впевненим холодним голосом говорила Женя.

– Угу, вільний, – хмикнув Давид. – Як знаєш. Але, будь ласка, грайте у ці ваші ігри без мене. Соня – твоя подруга, не варто сьогодні робити шоу. Охолонь! Ти на себе не схожа, – мовив Давид.

– Женю, де ти ходиш? Нумо розрізати торт! – запропонувала Софія та потягнула подругу за собою.

– Сонечко, як же я тебе люблю! От якби я була б чоловіком, то фіг ти за Етьєна заміж вийшла. Нікому б тебе не віддала. Затягла б у свій барліг та не показувала б нікому, – зізналася Євгенія, обнімаючи подругу.

– Яка ти ревнива. Добре, що ти не чоловік і в мене є така чудова подруга! – Софія цьомнула Женю у щічку.

– А що ти думала! Я ж не біла і пухнаста...

– Угу, ти мій найулюбленіший колючий їжачок, – продовжила речення подруги Соня.

–От знову про мене забули. Я так можу і образитися, – награно надула губки Соломія, яка підійшла до дівчат.

– Сама винна. Затрималася у тому Парижі, то й пропустила усе, – відповіла Женя.

– Дівчата, смакуйте тортик, бо чоловіки не надто ласі до солодкого, – гостинно подавала тарілочки зі смаколиками Соня. – До речі, через тиждень у нас івент. Артер забажав провести перформанс своїх боді-арт моделей. Він замовив нам організацію та супровід усього заходу, – не забула про роботу і у день свого весілля Соня. Дівчата усі троє горіли своєю справою, бо в них усе виходило якнайкраще. – Злата казала...

– І тут Злата! Скрізь вона! – закотила очі Женя.

– Вона також буде однією з моделей? – запитала Соломія.

– Так, – відповіла Соня.

– Хех, звісно. У центрі усіх подій та чому б їй не показати свою голу дупу та... та інші принади, – іронізувала Євгенія.

– Женю, її тіло – її діло. Хоче, хай буде моделлю. Нам що до цього? Не на твоєму ж тілі будуть малювати. Вона гарна і має чудові форми, – відповіла Соня, ще більше розпаливши своїми словами Женю.

– Ой, дівчата, давайте не будемо про роботу, – спробувала змінити тему Соломія, бо бачила, як заводиться Женя.

– Так, немає про кого говорити, – мовила Женя. – А тобі, подругою даємо три дні вихідних. Але потім повертайся до роботи, бо ще залюбить тебе твій єті.

– Женю, а тобі заздрісно? – запитала Соломія.

– Не хочу ні з ким Соню ділити... Та бачу, що доведеться, – гірко мовила Женя. – Але вимагатиму компенсацію.

– Знову твій портрет намалювати? – висловила здогадку Соня.

– Ні, хочу бути хрещеною мамою, – відповіла Євгенія.

– І я хочу, – додала Соломія.

– Агов, у чергу! Я перша забронювала цю роль, – показала язика Женя.

– Добре, але запишіть десь, що я друга у черзі, – мовила Соломія.

– Як діти, чесне слово, – мовила Соня та обійняла своїх подружок.