Розділ 1. Не програв своє щастя!

Розділ 1. Не програв своє щастя!

– Сонечко, яка ж ти гарна! – мовила Євгенія, коли подруга повернулася до неї обличчям. – А очі, аж сяють. Що б не казали, а справжнє кохання дарує людям не тільки крила, але й запалює вогники в очах. Я також хочу бути такою ж гарною нареченою.

– Що тобі заважає? – запитала Соня. – Ти ж знаєш та бачиш ставлення та почуття Алекса.

– Хм, – закотила очі Женя. – Не починай!

– А що? Він дивовижний хлопець, який тебе безмежно кохає, а ти носом крутиш, – констатувала подруга.

– Про що це ви тут шепочетеся? – запитала Соломія, яка тільки увійшла до кімнати.

– Про тебе! – збрехала Женя, щоб перевести розмову на іншу тему. – Подруга називається, – ображено насупила носика. – Як приїхала з Парижу, то тебе майже неможливо виловити.

– Женю, не перебільшуй. Для вас я завжди знаходжу час і усі фото для нашого івент-агентства вчасно викладаю. До речі, у нас буде нове замовлення. Незабаром планується перформанс відомого артера. Він бажає зробити презентацію боді-арт моделей, – розповідала Соломія.

– Чудово, але давай усе після весілля. Сьогодні у нас Сонечка головна. Ти поглянь, яка красуня, – мовила Женя. – Твоєму братові несказанно пощастило! Але я вимагатиму від нього і свою частку щастя. Якби я тоді не витягнула Софію у той клуб, то де б єті зустрів нашу квіточку?

Дівчата жартували та розважали подругу. Весільна церемонія пройшла казково. Євгенія взялася організовувати й це свято. Щирість, ніжність та кохання панували скрізь.

Женя та Соломія були подружками нареченої, Алекс та Едуард свідками. Усі пари були одягнені у сукні та костюми бежевого кольору, який гармоніював із вбранням наречених та квітами, якими було прикрашено усе довкола.

Софія запросила і кількох одногрупників: Світлану, Давида та Злату.

– Маєш приголомшливий вигляд, – мовила Злата, побачивши дівчину у весільному вбранні.

– Етьєну пощастило! Таку красунечку та розумницю відхопив, – сказав Давид.

Найбільш набундюченою на цьому святі була Євгенія. Коли вона вирішила усамітнитися, щоб підправити макіяж, до неї підійшла Злата. Женя чомусь недолюблювала цю дівчину ще з першого курсу університету. Напевно, бачила у ній конкурентку. Приваблива, розумна, цілеспрямована, Мотя сказав би, – гарна, але стервозна.

– Що в тебе з Алексом? Ти й далі триматимеш хлопця на короткому повідку? – неочікувано запитала Злата.

– А тобі що?

– Просто запитую. Він гарний, розумний, перспективний, але ти не тільки не помічаєш його, а вважаєш за цуценятко, яке заглядає тобі до рота. Дивись, бо знайдуться ті, хто оцінить хлопця.

– Це ти себе маєш на увазі? – поставила пряме запитання Женя.

– А хоч би й я! – отримала відповідь. – Ти його не цінуєш. А він вартий більшого. Він заслуговує, щоб з ним рахувалися, щоб поважали, а ти даєш з панського столу крихти уваги. Не програв своє щастя! – не зупинялася Злата.

– Можеш його собі забирати, він мені не потрібний! – не розуміючи чому, злісно гаркнула Женя.

– Дивись, бо заберу. Навіть зараз ти говориш про нього, не як про особистість, привабливого розумного чоловіка, а як про якусь річ. Дурепа ти, Женю! Дурепа! – сказала Злата та вийшла з вбиральні, залишивши Євгенію на самоті зі своїми думками.

Злата навмисно крутила перед Женею букетом нареченої, який зловила. Дівчина, не довго думаючи, пішла у наступ. Алекс був привабливим, розумним та перспективним чоловіком. До того ж Євгенія особисто сказала, що він їй не потрібен.

– Алексе, запрошую тебе на білий танець, – мовила до чоловіка Злата. Сказала це навмисно гучно, щоб Женя обов’язково почула.

– А хіба це білий танець? – запитав Едуард, який бажав запросити Женю.

– Ну, не чорний же? Поглянь довкола: наречена у білому, скрізь білі квіти, усе біле і я біла та пухнаста, – віджартувалась Злата, показуючи білі зубки та беручи Алекса під руку.

– Камікадзе, – тихо сказав Давид. Усі в університеті бачили та знали, що Алекс ставиться до Жені не як до об’єкта під охороною, а як до найціннішої та найпрекраснішої дівчини на світі.

Злата виявилась дуже наполегливою та потягнула Алекса на танцмайданчик. Дівчина вигиналася змійкою, терлася, мов мозоль від нового взуття, але чоловік вів себе стримано. Він не те що не відповідав на загравання, але намагався триматися осторонь наскільки це було можливо та час від часу поглядав на Женю, яка стояла уся набундючена та знервована. Після такого екстремального танцю Алекс вирішив вийти на подвір’я, щоб провітритися. Як не як, але фізіологію ніхто не відміняв. Злата приваблива, сексуальна дівчина, яка своїм відвертим танцем просто волала про свої плани на нього.

– І чому втік? – запитала зі спини Злата.

– Вирішив подихати свіжим повітрям. Не можна? – відповів Алекс.

– Тобі, красунчику, можна все, – грайливо відповіла Злата, поклала руку на плече Алекса та почала розстібати ґудзики на сорочці чоловіка. – Не переживай, Женя не побачить.

– Припини! – різко відповів Алекс та перехопив руку Злати.