Розділ 29

Він нахиляється, намагаючись знайти мої губи, але я впираюся руками у його груди. Мені стає страшно від того, з якою впевненістю чоловік говорить про моє забуття. Він не просто сподівається на це, а наче точно знає, як це зробити.

— Забудь про те, що було ці півроку, — продовжує він, ігноруючи мій опір. — Це лише сон, марення після травми. Справжня ти тут, зі мною, у цьому домі.

Костя цілує мою шию, і я здригаюся від огиди до самої себе. Частина мене вимагає підкоритися, припинити цю боротьбу і дозволити чоловіку роботи все, що він захоче. Але інша частина кричить про бунт та неправильність цих дій. Відхиляюся та відходжу назад. Костя не стримує мене, лише розлючено дивиться з-під лоба.

— Мені потрібно звикнути, що ти мій чоловік. Прошу, не тисни на мене.

Я зникаю за дверима. Костя не намагається мене наздонати і за це я йому вдячна. Приймаю ванну та одягаю нічну сорочку. Галина порозкладала мої речі у гардеробну, проте я не хочу спати в одному ліжку з Костею. Лягаю у гостьовій спальні та сподіваюся, що сьогодні чоловік мене не чіпатиме.

 Через декілька хвилин чую його кроки у коридорі. Він відчиняє двері і заходить всередину.  

— Єво, — його голос звучить м’яко, майже благально. — Не тікай від мене, будь ласка.

Я обертаюся, підтягуюся на ліктях та сідаю на ліжко. Він дивиться на мене з такою щирою тугою, що мій супротив на мить слабшає.

— Я не можу дати тобі ту близькість, яку ти хочеш. Для мене ти чоловік з яким я познайомилася декілька днів тому. 

— Ти не повинна нічого робити, — він піднімає руки в примирливому жесті, не роблячи жодного кроку вперед. — Я обіцяю. Я не торкнуся тебе, якщо ти сама цього не захочеш. Просто не змушуй мене знову спати в порожньому ліжку, знаючи, що ти тут, за стіною, і ти боїшся мене. Я твій чоловік, а не твій ворог. Давай просто спробуємо повернути наш спокій. Хоча б на одну ніч. Без Арсена, без Карини. Тільки ми.

Я дивлюся на нього і бачу людину, яка справді розбита. Можливо, він дійсно боїться мене втратити? Якщо він мене кохав, і ми були щасливі, то я маю спробувати хоча б звикнути до нього. Стискаю ковдру у пальцях: 

— Нам справді потрібно з чогось почати, але я прошу не квапити мене. Якщо я піду до твоєї спальні, то ти мене чіпатимеш, — висуваю вимогу.

— Добре, — він погоджується надто легко.

— Обіцяєш? — недовірливо зіщулюю очі.

— Обіцяю, люба.

Він робить крок і, перш ніж я встигаю щось сказати, бере мою руку і тягне на себе. Я піднімаюся на ноги та ловлю його погляд на своїй чорній нічній сорочці з мереживними вставками. Костя мовчки веде мене до спальні. Я лягаю на ліжко, він моститься поруч та вимикає світло:

— Добраніч, Єво.

У темряві я чую його рівне дихання. Він стримує слово та не чіпає мене, але я не можу заснути. Обдумую те, що мені відомо і не знаю, як жити далі. Костянтин не викликає жодних почуттів, а той, до кого лине серце, залишився в іншому місті. Я засинаю неспокійно, боюся випадково доторкнутися до Кості.

Крізь залишки дрімоти я відчуваю тепло. Спочатку це просто гаряче дихання біля моєї шиї, а потім долоні. Чужі пальці повільно ковзають по моєму стегну вгору, піднімаючи край шовкової нічної сорочки, і кожна клітинка моєї шкіри відгукується на цей рух електричним трепетом.

— Єво, — хрипло шепоче хтось мені у волосся.

Спраглі вуста торкаються мого плеча, залишаючи вологий, палючий слід. Хтось цілує вигин шиї, підіймаючись вище, до самого вуха, і я відчуваю, як його рухи стають впевненішими. Мене наче обливають холодною водою. Розплющую очі і розумію, що ці пестощі належать Кості.  Він притягує мене ближче, втискаючи моє тіло у своє, і я відчуваю, як шалено б’ється його серце. Це не той стриманий чоловік, який обіцяв не торкатися вчора ввечері, це чоловік, який хоче повернути свою жінку.

Його поцілунки стають глибшими, пристраснішими. Він перевертає мене на спину, нависає зверху, і в напівтемряві в його очах палахкотить тваринна пристрасть.

— Я хочу тебе. Ти тут. Справжня. Моя, — Костя видихає, заплутуючи пальці в моєму розпатланому волоссі.

Його рука ковзає до мого обличчя, великий палець ніжно окреслює нижню губу, перш ніж він накриває її своїми вустами. На мить я піддаюся. Мої руки самі піднімаються, торкаючись його плечей, відчуваючи міцні м’язи під тонкою тканиною футболки. Тепло його тіла заколисує, обіцяє безпеку, яка зараз мені необхідна.