Розділ 16

Наступний тиждень минає швидко. Я щодня бачуся з Арсеном, і жодного разу з Ігорем. Він поїхав у відрядження. Я навіть не сумую за своїм лікарем і це свідчить про те, що наші стосунки були помилкою. З Арсеном я відвідую ресторани, ми ходимо в кіно, гуляємо в парку та на пляжу. З ним спокійно, але водночас шалено. Варто мені лише побачити його, і моє тіло спалахує вогнем. Він не тисне, не наполягає, а терпляче чекає, коли я погоджуся на переїзд до нього.

Сьогодні ми прогулюємося у парку. Цьому сприяє тепла весняна погода. Арсен простягає мені рожеву солодку вату. Солодкий аромат ванілі й полуниці миттєво вдаряє в ніс. У цей момент налітає різкий порив вітру. Рожева хмара впечатується до сукні, а пасмо мого волосся прилипає до липкої маси. Я намагаюся відчепити його пальцями, але стає тільки гірше. Тепер руки, волосся,  щока та сукня у рожевому сиропі. Арсен завмирає на секунду, а потім вибухає коротким, щирим сміхом. 

— Ну ти й катастрофа, Єво.

— Тобі смішно? — я намагаюся виплутати волосся, але цукор миттєво застигає на прохолодному повітрі, перетворюючи моє пасмо на рожевий дріт. — Я тепер як солодка вата на ніжках!

— Стій, не смикай, — він підходить ближче, перехоплюючи мої долоні. Арсен дістає серветку, намагаючись обережно відтерти мою щоку. — Тут серветками не обійдешся. Ти ж не хочеш завтра йти до перукаря зрізати цей десерт?

— І що мені робити? — почуваюся безпорадною дитиною.

— Пропоную тобі свою ванну. Помиєш волосся у теплій купелі, розслабишся. Звідси недалеко. Їдемо?

Це звучить надто спокусливо. У мене тільки душ, і я ділю його зі своїми сусідами. Там холодно, вогко та живе цвіль. Через п’ятнадцять хвилин стою у його розкішній ванній кімнаті.  Арсен вмикає воду, налаштовує ідеальну температуру. 

— Рушники у шафі, візьмеш будь-який.

Він виходить, щільно зачиняє двері. Я залишаюся наодинці з шумом води та своїм шаленим пульсом. Тремтячими руками знімаю забруднену сукню. Поки набирається вода, відпираю пляму. Частина моєї сукні мокра, проте вже не липка. Сподіваюся підсушити її феном чи праскою і вона стане придатною для вдянання. 

Ніжуся у ванні десь годину. Це справжнє блаженство коли тебе ніхто не підганяє, а всередині тепло та чисто. Виходжу та загортаю у рушник своє розслаблене тіло. Сукня ще мокра і я не можу її одягнути, як і вийти до Арсена в одному рушнику. Чи можу? Задумуюся і моє тіло спалахує вогнем. За цей тиждень Арсен жодного разу не зробив нічого, щоб я могла сумніватися у ньому. Так, він відмовляється телефонувати моїм батькам чи знайомим, хоче, щоб я спочатку все пригадала, але натомість оточив мене турботою. Можливо варто припинити мучити себе і нарешті зробити те, чого так бажає моє тіло? 

Обережно прочиняю двері. У коридорі напівтемно, лише у вітальні видніється світло. Арсен чекає. Він переодягнувся у домашні штани, сорочка розстебнута, відкриваючи вид на міцні груди та живіт з ідеальними кубиками пресу. Він стоїть біля вікна з келихом вина, але щойно відчуває мій рух, то миттєво обертається. Його погляд повільно, безсоромно проходить по моїх босих ногах, піднімається вище, затримуючись на вузлі рушника над моїми грудьми, і зупиняється на моїх губах.

— Ти сяєш, — його голос стає нижчим. — Гаряча вода тобі личить.

— Моя сукня мокра, я її запрала. Даси свою праску? Спробую її висушити. 

Я відчуваю, як рушник зрадницьки ковзає по вологій шкірі, і змушена стиснути його міцніше біля грудей. Погляд Арсена темніє, стає глибоким, як нічне небо, і в ньому спалахує той самий вогник, якого я так боюсь і так палко прагну. Він  ставить келих на стіл і повільно підходить до мене. 

— Мені більше подобається коли ти без сукні, — Він нахиляється, його губи ледь торкаються мого оголеного плеча. — Знаєш, я починаю думати, що та вата була найкращою інвестицією цього вечора. У мене дуже вродлива та спокуслива дружина.

Слово “дружина” вдаряє мене, наче струмом. Воно звучить так природно в його устах, що я на мить забуваю про все, крім цього чоловіка і божевільного тяжіння, яке плавить мою волю. Арсен тягнеться вперед і накриває мої вуста своїми. Це не просто поцілунок, а глибоке, спрагле дослідження. Його губи гарячі, зі смаком терпкого вина, і я мимоволі розмикаю свої, впускаючи його всередину.  Я відповідаю на поцілунок, відчуваючи, як між нами спалахує справжня іскра. Мої руки, що досі судорожно стискали край рушника, зрадницьки піднімаються і проникають під його сорочку, окреслюють міцні м’язи. 

Арсен не розриває поцілунку, але я відчуваю, як його руки переміщуються, підхоплюючи мене під стегна. Я мимоволі обхоплюю його талію ногами, і він легко, наче я нічого не важу, несе мене до величезного, м'якого дивана, що стоїть у центрі вітальні. Він обережно опускає мене на диван, миттєво накриваючи своїм тілом. Його пальчики торкаються вузла на рушнику. Він слабшає і спадає, оголюючи моє тіло перед голодним поглядом чоловіка. На диво, я не відчуваю сорому. Це здається правильним та справжнім. Арсен завмирає на секунду, пожираючи мене очима. Його рука повільно ковзає по моєму стегну, піднімаючись вище, до грудей. Кожен його дотик, як емоційний сплеск, котрий змушує мене тремтіти від насолоди.

— Ти неймовірна, — він схиляється до мого вуха. Його гаряче дихання обпікає шкіру, викликаючи нову хвилю бажання. — Я так довго чекав, коли зможу знову доторкнутися до тебе. Я дуже сильно кохаю тебе.