Кохай мене без пам'яті

Розділ 7

— Вчора ти говорив про мене як про річ, — обурююся.

— Я захищав своє!  Ти справді готова зруйнувати все, що ми побудували, заради незнайомця?

— Він мій чоловік і я не знаю, що робити з цим всім.

Його обличчя спотворюється від ревнощів, які він більше не може приховувати за маскою професійної витримки.

— Віро... — я суплюся і він виправляється. — Єво, схаменися. Між нами все серйозно. Я кохаю тебе.

Стискаю губи. Це не вперше, Ігор зізнається мені у коханні, але я не можу відповісти взаємністю. Я відчуваю до нього симпатію, він мені подобається, але не впевнена, що це кохання. Не хочеться його обманювати. Я зариваюся пальцями у волосся:

— Зараз  я надто розгублена. Мені потрібно розібратися в собі. Я заміжня, Ігоре. Якщо продовжуватиму  зустрічатися з тобою, то почуватимуся зрадницею. Проте ти маєш рацію, я маю розлучитися, щоб ми були разом.

Замовчую те, що я не впевнена, що хочу цього розлучення. Арсен безсумнівно мене приваблює і я бажаю якнайшвидше згадати його. Суворі риси на його обличчі мякшають. Він бере мене за руку:

— Ось бачиш! Ти сама все розумієш. Я зайду до тебе після роботи і ми все обговоримо. 

— Після роботи я їду з Арсеном до квартири, в якій ми з ним жили. Сподіваюся це допоможе мені згадати, — зізнаюся та з острахом чекаю на бурхливу реакцію чоловіка. Ігор нервово поправляє куртку:

— Я поїду з вами.

— Це зайве. Враховуючи вашу вчорашню бійку, то вам краще взагалі не бачитися.

— І ти хочеш, щоб я спокійно сидів, поки моя дівчина на побачення з іншим? —в його зелених очах розгоряються ревнощі. Намагаюся його заспокоїти:

— Це буде не побачення, тому не вигадуй. Мені необхідно поглянути на свої речі з минулого життя. Ти маєш мені довіряти.

Ігор одразу відпускає мою руку:

— Я не довіряю йому. Він дивиться на тебе хтивим поглядом.

— Нічого зі мною не станеться. 

— У разі чого, телефонуй. 

 Ігор нахиляється та тягнеться до моїх вуст. Він цілує мене так, ніби мітить свою територію і вперше мені стає неприємно від його дотиків. Відхиляюся та припиняю цю каторгу:

— Мені потрібно йти на роботу. Ти сам казав, що я спізнююся. 

— Добре, гарного дня.

Він сідає в авто і я полегшено зітхаю. Ігор їде геть, а я заходжу до ресторану. Мене зустрічає Дарина, офіціантка і моя єдина подруга. Її очі горять цікавістю і я розумію, що вона щось задумала. Вона широко всміхається:

— Привіт! Ігор привіз тебе на роботу? Ти нарешті здалася і залишилася у нього на ніч?

— Якби ж то, — знімаю куртку та вішаю її на вішак. — Вчора з’явився незнайомець і назвався моїм чоловіком. Він розповів про мене, виявляється мене звати Єва, уявляєш?

— Єва? — Дарина завмирає з підносом у руках, і її посмішка миттєво згасає. — Ти серйозно? Чекай, а Ігор? 

Я важко зітхаю, затягуючи фартух на талії. Пальці все ще злегка тремтять.

— Ігор у шоці. Ми поставили наші стосунки на паузу. Я не можу вдавати, що нічого не сталося. 

— А цей твій чоловік хоч симпатичний? Чи якийсь старий багатій, від якого ти втекла?

— Він… — на мить замовкаю, підбираючи відповідне слово. Мега вродливий, звабливий, високий, з тілом грецького бога… Прикушую губу та вичавлюю з себе:

—  Інший, — перед очима постає обличчя Арсена, його розбита брова і той погляд, від якого стає жарко. — Не старий і точно не багатій, принаймні на вигляд, але він знає про мене такі речі, які неможливо вгадати.

Дарина хапає мене за плече і стишує голос до шепоту:

— Віро, чи вже Єво, будь обережна. Твоя амнезія — це подарунок для будь-якого пройдисвіта. А раптом він бреше і просто хоче використати тебе?

— Я теж про це думала, тому і не поспішаю зближуватися з ним.

Цілий день бігаю з тацями, розносячи замовлення. З настанням вечора, моє хвилювання посилюється. Я йду до вбиральні та поправляю макіяж. Нервово очікую на появу Арсена, а моє серце схвильовано калатає у якомусь дивному передчутті. Стою з Дариною біля барної стійки, час від часу нервово поглядаючи на двері.

Нарешті до залу заходить Арсен і здається весь світ завмирає. Дарина поруч зі мною облизує губи:

— Матінко рідна… — вона шепоче, забувши про касову стрічку. — Єво, скажи, що це галюцинація. Пощастило комусь з цим красенем.

Буду вдячна, якщо натиснете на серденько біля книги та підпишетеся на мою сторінку!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше