Коефіцієнт нірвани

Район був чистий, зелений і тихий. Щоправда, перший побачений банкомат знаходився в ніші на певній висоті, трохи вбік від сходів, хіба що ніндзя без проблем дістанеться. Потім Настя побачила дитячі класики — кілька секторів були намальовані на землі, потім впирались в стіну будинку й шли по ній. Неподалік на гаражі було написано

Віталія розум 

як риба в пруду

сто років сиди - не побачиш

Сама квартира була затишна й недорога. На першому поверсі, але що ж — на кілька тижнів відрядження цілком задовільно. У рієлторки всі документи були з собою і вже за пів години Настя лишилась сама.

Вона з’їздила на вокзальну камеру схову за речами; повернувшись, спочатку розпакувала схему розпаковки. Потім для розгону пила каву й дивилася в небо. 

Отже, їх з Олегом чекала невелика розлука. Втім, це було непогано — можна використати час, щоб нарешті розібратися в з почуттями, перспективами, балансом зацікавленості, збігом життєвих цінностей у відсотках та іншими подібними речами.

Олег обіцяв, що витратить цей час так само, а також подасть їй свій план саморозвитку для ознайомлення й короткі висновки після сеансу самоаналізу щодо почуттів до неї. 

Скоро, покінчивши розпаковку, Настя відзвітувала перед купою додатків по продуктивності дня й лягла спати.

Першу ніч на новому місті вона спала міцно, проте зранку чекав сюрприз: вночі хтось покопирсався на кухні — у відрі й на поличках з консервами. За відбитками на підвіконні можна було визначити наглий пухнастий темперамент. Настя прибрала, міцніше прикрила стару дерев’яну кватирку й побігла в філію офіса. 

🌸🌸🌸

Кілька днів пройшли відносно мирно, хіба що кожного ранку на кухні лишалися відбитки лап: на підвіконні, на столі, на стіні, на всіх поличках шафи. А на четвертий день ще й холодильник зранку був відчинений!

Спати з зачиненою кватиркою було надто спекотно, а відлякувачі не діяли. В п’ятницю на роботі був скорочений день, тож Настя змогла вже докладно зайнятись справою: намалювала графік ефективності використаних засобів (всі нульові) і розпис самоаналізу («Що в мені реагує на кота? Наскільки важлива проблема?»).

І ще банкомат бісив. Настя кілька разів бачила, як веселі бабульки знімати там гроші, але сама так і не знайшла, як підступитися. 

Ввечері вона вийшла на плановий міт з Олегом. Той порадив на прикладі кота визначити слабкі міста — недостатній захист, неможливість найняти фахівця — і намітити відповідні шляхи розвитку, зокрема кар’єрного. 

— Сприймай кота як симулятор зони росту, — повчав Олег. — Подумай, що ти можеш вдосконалити в житті?

А вже наступного ранку Настя нарешті побачила стимулятор на власні очі. То був товстий рудий нахаба з бандитською пошрамованою мордою. Він стояв біля відкритого холодильника і роздивлявся його вміст з виглядом зіркового паризького дегустатора, що потрапив в жалюгідну забігайлівку з мінус ста зірками в рейтингу жалюгідних забігайлівок.

Вбачивши хазяйку, кіт з поблажливим виглядом схопив рибу й стрибнув у кватирку. Це вже було занадто, і Настя, схопивши ключі й розпахнувши вікно, прожогом кинулася за ним.

Що-що, а стимуляція розвитку фізичної витривалості відбулася — в гонитві за злодієм довелося стрибати через два невеликих паркана й канаву. Вуличкою, перевулком, вуличкою — і в кінці останньої засранець зник за дверми суші-бару.

Настя перейшла з бігу на швидкий крок. Мабуть, з урахуванням раннього часу там ще нікого не було, якраз вдасться зловити злодюгу і… Ну, потім стане ясно, що «і». Головне — хоч якось вже показник протидії коту підтягнути.

Штурхнувши двері, Настя зайшла у затишне напівтемне приміщення. Оглянула акваріум, бічні панелі з підсвіткою, важкі дерев'яні столи. Зараз тут все ж був один відвідувач: високий, кремезний і лисий чолов’яга. Він з філософським виглядом щось малював в блокноті. Коротко стрижена дівчина за стійкою кинула один погляд на Настю, потім у двері за своєю спиною, і збентежено почухала потилицю:

— Ой, ви, мабуть, через нашу кішечку прийшли? Вона це у вас рибу поцупила? Вибачте, з нас просто зараз безплатна кава і ще знижка на п’ятдесят відсотків на перші три замовлення.

Поки вона це говорила, Настя раптом дуже чітко усвідомила, що була в домашній футболці з совами і в домашніх же штанях, спасибі хоч не в халаті.

«Креативна у них система реклами. Хоча… риба дешева, а суші то добре, хай вже буде». Потім Настя подумки оцінила власну стресоустойчивість, відкритість до нового, здатність з гідністю пити каву в домашньому одязі. Останні два пункта, здається, просідали, треба підтягувати. Крім того, роботу над навичками смол-толк та нетворкінга ніхто не скасовував.

— Добре, дякую, — вона сіла на найближче місце. — То це ваша, е-е, кицька?

З радіо грала приємна східна мелодія. Здоровань підняв голову від малювання і підбадьорливо усміхнувся. Дівчина принесла Насті філіжанку кави з просто запаморочливим ароматом і на додачу маленьке тістечко:

— Ага, наша. Її звати Мідорі Йошико Кіоко. В побуті Годзілла.

Настя пирхнула. Потім пригубила каву — неймовірно, але смак міг бути одночасно горіхово-кремовим бархатом, безмежною глибиною лагідної ночі та хвилею сили.

Деякий час вона просто насолоджувалась кавою, затишком і музикою, потім мимоволі трохи витягла шию й зазирнула в малюнок. Він був дивний: група примітивно намальованих чоловічків зі списами оточила велетенський аркуш паперу, вкритий хвилястими лініями.

— Це полювання на контракт, — пояснив здоровань мирно. Від нього буквально віяло впевненим спокоєм. — Знаєте, шаманська техніка. Ну первинні люди так на вдале полювання на мамонтів налаштовувалися.

Настя в задумі почухала скроню. Що ж, це була цікава техніка емоційного відсторонення від ситуації і позбавлення надмірної серйозності. Можна включити в графік, робити тричі на тиждень з позначенням результатів від 1 до 10 і графіком прогреса.

— Якщо хочете помалювати, беріть листок. 

Що ж — якщо взялася працювати над відкритістю до нового, то чом би й ні. Взявши аркуш, Настя рішуче намалювала скособочену квіточку. Результат так собі, але процес був неочікувано приємним.