Настав ранок. Майя відкрила очі, але Мартіна не було поруч. Дівчина накинула на себе халат і спустилася у низ. Вона пройшлася холом будинку і почула знайомий голос. Це була Сара. Голос мами Майя розпізнає з тисячі.
- Доброго ранку – промовила Сара, коли побачила що донька тихенько спостерігає за нею та Гарсія.
- Доброго ранку мамо – сказала дівчина. Її щоки одразу налилися червоним кольором. Мартін лиш посміхався.
- Доброго ранку мила. Ми з Сарою пів години назад познайомилися – він перевів погляд на Маїю. Його очі блищали. Мартін бачив, що дівчина ніяковіє, але ще більше змушував її червоніти. – Ти мені не сказала, що в тебе така гарна мама.
- Мартіне – Сара помітила, що її донька світиться поруч з цим чоловіком, - дякую тобі за каву. Так як ти вже тут – вона провела поглядом по кухні – можливо покажеш свої здібності?
Майя стояла шокована. Вона не очікувала таких слів від мами, але те, як вона промовляла кожне слово, свідчило про про те що Мартін їй сподобався.
- Я залюбки. А що ви полюбляєте на сніданок? – Гарсія звернувся до Сари.
- На твій розсуд. А я поки вкраду свою доньку і ми трохи посекретничаємо.
Мартін лише посміхнувся. Те, як Майя реагувала на його спілкування з її мамою здавалося йому дуже милим. Він одразу запустив каво машину та почав варити кашу. Майя червоніючи йшла за мамою у вітальню. Сара розвернулася і обійняла доньку.
- Донечка – Сара скучила за донькою. – Ти щаслива?
- Мамо – Майя видихнула – ти нічого не спитаєш?
- Я? Майя – Сара розсміялася – я не така стара щоб не правильно розуміти тебе. Тим паче … - Сара кинула погляд у бік кухні – він дуже гарний чоловік.
- Мам … - Майя посміхнулася. – Мені добре з ним. Він дуже гарно проявляє свою прихильність до мене.
- Я помітила. Коли відкрила двері своїм ключем, Мартін спускався лише у халаті – Сара не зводила погляд з доньки, - він одразу вибачився і піднявся щоб перевдягнутися. Але Майя, це ж Гарсія?
- Так. Я знаю про що ти думаєш. Мама, я щось так зніяковіла, що і забула спитати: А де тато?
- Він зараз прийде. Пішов пройтися. Карло обов’язково сподобається твій Мартін.
Майя обійняла маму ще раз. Вона знала, її батько може хвилюватися за неї більше ніж мама. Гарсія – дуже впливовий бізнесмен і Карло може хвилюватися, що їх родина йому не рівня.
- Майя – голос Карло рознісся по будинку – доню!
- Тато ми у вітальні.
Майя вийшла і зустріла батька. Вона була його принцесою, тому кожного разу коли він її бачив, після того як Майя з’їхала від батьків, Карло плакав. Він міцно обійняв свою дівчинку.
- Донечко – батько оглянув доньку – ти як?
- Все добре. Я – Майя побачила Мартіна, який виходить з кухні, - хочу тебе познайомити. Це …
- Я знаю. Мартін Гарсія – сказав трохи здивовано Карло і протягнув руку для вітання.
- Доброго ранку. Можна просто Мартін.
- Тату – Майя трохи не розуміла реакцію тата, він не здивувався. – Звідки ти його знаєш?
- Він – Карло нахилився до доньки і почав шепотіти – готує показ твоєї мами. Я трохи допомагаю. Але тссс… Це буде сюрприз.
Майя перевела погляд на Мартіна. Вона все більше захоплювалася ним.
- Коли ти встиг? – спитала вона Гарсія.
- Позавчора – з посмішкою відповів чоловік.
- Радий особистому знайомству.
- І я – Карло поглянув на доньку, – ви разом?
- Так – твердо відповів Мартін.
- Так тату – Майя підійшла до Мартіна – ми разом. Я сподіваюсь ти не проти? – це питання трохи лякало дівчину, але вона мало знати думку батька.
- Ні доню – Карло обійняв Мартіна. – Вітаю у родині Лоренс. Ми не такі впливові як ти, але любимо один одного всією душею.
- Дякую. Гроші не мають значення, коли ти самотній. І дякую вам за Майю.
Карло розсміявся. Коли він побачив, що донька розцвітає поруч з Мартіном, відчув спокій за неї. Мартін пішов у вітальню та покликав Сару снідати.
- Поснідаємо усі разом? – запропонував Гарсія.
- Можна – сказав Карло. – Але мені треба міцна кава.
Мартін посміхнувся. Минув той момент, коли він ніяковів перед Сарою у халаті та потиск руку батькові коханій. Вони пройшли на кухню. Мартін накрив на стіл біля вікна. Майя посміхнулася. Перший сніданок тут у колі родини та з коханим. Ще тиждень тому вона і подумати про це не могла, а зараз все перед її очима.