Глава 17. Зрада яку не пробачають

Мартін розумів, що Майя має трохи ще відпочити від учора, тому лише обійняв її.
-    Ти маєш трохи відпочити – посміхнувся він. – Так приємно прокидатися коли ти поруч. Міс Лоренс – він поглянув їй в очі – ви мене приворожили? 
-    Я? – Майя засміялася. 
-    Так. Я ніколи так не бажав жінку. Жодну. Поки не зустрів тебе тоді – він згадував їх зустріч.
-    Я тоді чесно випадково облила тебе. Але ж бачиш - вона притягла його обличчя до себе – та зустріч дала результат.
-    Майя, чому ти така жива?
-     Тобто? 
-    Ти дуже відрізняєшся навіть від тих дівчат що тут. Ти якась вільна. А ми – він говорив про впливових людей – маємо певні кордони мабуть.
-    Ти про владу? Це не те, що робить вас щасливими?
-    Так – він відчув, що вона його розуміє.
-    Я не хочу свій бізнес. Взагалі. Мета у кар’єрі досягнута. Тепер я вільна для себе. 
-    Ти молодець. Якось навчиш мене - він притиск її до себе – бути як ти…
    Дівчина лише посміхнулася. Вони лежали поки Майя не згадала про вечерю.
-    Мартіне, час збиратися на вечерю. Я одягаю сукню і пішли.
-    Я піду перевдягнуся і зайду.
    Вечеря мала бути цікаво. Марія і Давід пішли на побачення. На території була велика оранжерея і Давід влаштував там вечерю. Він хотів побути трохи далі від інтриг та інших учасників.
-    Доброго вечора, - сказав Том коли зайшла Лізі до їдальні.
-    Доброго вечора. А ми з вами лише у двох?
-    Ні – голос Мартіна був позаду дівчини – ще ми.
-    Лізі – промовив Том – можна на ти? Ми тим паче вже бачилися.
-    Добре – дівчина трохи зашарілася. Як вона приїхала до Синдикату, вона рідко чула приємний тон у свій бік.
-    Том то як ти тут опинився? – спитала дівчина.
    Майя посміхнулася. Вона знала, що Гарсія хоче їх звести, але поки вирішила промовчати.
-    Так вийшло – посміхнувся він.
-    Доброго вечора – до зали зайшов Луїс. Він побачив, що Том поруч з Лізі і вирішив на неї показати свої права. – Лізі – він хотів поцілувати її у щоку, але дівчина відсторонилася. 
    Ця картина викликала у Тома і Мартіна посмішку. 
-    Луїсе, це зайве – сказала Лізі.
-    Томе, - Мартін хотів дізнатися про справи друга – як тато? Він казав що плануєте купівлю літаків.
-    Так. Наче нормально. Але ж ти знаєш мого батька, він і досі літає.
-    Літає? – перепитала Лізі.
-    Так. Він льотчик – з гордістю сказав Том. 
    Мартін тримав долоню на коліні Майї. А дівчина спостерігала, як чоловіки спілкуються і перетягують увагу один з одного.
-    Доброго вечора – сказала гарна жінка. Руді пасма, гарна фігура та трохи стурбований погляд.
    Це була Анна. Вона побачила Луїса і Тома сидячих один напроти одного. І це був другий постіл за сьогодні від Мартіна Луїсу. Гарсія дивився на Луїса та торжествував. Це була його чиста перемога.
-    Анна Гомес. Я нова учасниця – промовила впевнено дівчина.
-    Анна – Том підвівся і підійшов до неї – вітаю тебе.
    Так, у них були відносини але вони розійшлися друзями. Але  не з Луїсом. Він дивився на Марка і розумів, що він це зробив. Ті хто його зрадили тут, саме через Мартіна.
-    Це ти? – спитав Луїс Мартіна.
-    Так – відповів він не задумуючись.
-    Луїсе – Анна стояла напроти нього – давай поговоримо.
    Насправді Луїс сам хотів цієї розмови, тому він погодився.
-    Пішли – сказав він і вийшов. Дівчина пішла за ним.
-    Мартіне, - Том сів назад біля Лізі і посміхнувся другові – ти її покликав?
-    Так. Томе, ти знаєш мене. Я  граю чисто. Він захотів моє, я показав йому його місце.  Тим паче ти сам говорив, що ви з Анною у дружніх відносинах.
-    Так. Смачного – сказав з посмішкою чоловік.
-    Майє, - Мартін нахилився до дівчини – ти чому мовчиш?
-    Спостерігаю за тобою – вона посміхнулася. – Ти такий хитрий. Я думала містер Гарсія чесний гравець, а він хитрий лис. 
-    Дякую.
    Майя засміялася. Гарсія  викликав у ній бажання  спостерігати, вчитися та насолоджуватися. Так, це було трохи не принципово з його боку, але він вчинив так, як вважав за потрібним.
    Анна йшла за Луїсом не знаючи як почати розмову. Він зупинився на терасі комплексу.
-    Чому ти тут? – спитав сухо чоловік.
-    Я не очікувала тебе тут зустріти. Як і кожен учасник я заповнювала анкету … - Анна виправдовувалася за те, чого навіть не робила.
-    Зрозуміло. Слухай уважно, я ніколи не пробачу тебе з Томом – Луїс дивився дівчині прямо в очі.
-    Я хотіла вибачитися.
-    Ні. Ти не хотіла. Тоді, коли я вас застав у двох – Луїс відвернувся від неї. Він не бажав, щоб вона бачила що йому досі болить. – Він був п’яний, але ти. Ти мене зрадила. Я скоріш його пробачу ніж тебе.
-    Луїсе – Анна зробила крок до нього. 
-    Не смій. Ти не маєш права звертатися до мене Анна Гомес. Те що ти тут, не означає що я навіть подумаю пробачити. Ти для мене брудна.
    Луїс ледь стримував сльози. Він дуже сильно кохав її. І та зрада, її було неможливо пробачити чи забути. Він зустрівся з пеклом свого минулого, так як йому обіцяв Гарсія. Так, Луїс визнав, що Мартін сильний супротивник, але тепер перед ним були ще два зрадника. 
-    Я йому цього не пробачу – промовив Луїс. Він прогулювався садом як до нього підійшла Марія.
-    Ти як? – спитала вона з наміром підтримати колишнього друга.
-    Я? А як я? Зараз тут, - він показав на будівлю комплексу – знаходяться три, хоча ні – він поглянув Марії в очі – чотири людини яких я бачити не бажаю. То як я Мері? – він почав кричати.
-    Луїсе, але ж ти сам спровокував Мартіна. Гарсія не та людина, яка пробачить помилки. А Том тут, через Лізі. Вона йому подобається – сказала Марія і розвернулася щоб піти.
-    Стій… Вибач мене – Луїс був трохи в розпачі – ти тут не вина. Принаймні в цій ситуації.
-    Ти подумай про свої вчинки. Майя з Гарсія, ти цього не зміниш – промовила Марія і повернулася на вечерю.
    Луїс дивився як вона йде і зрозумів, що за Майю битва програна. Але є Лізі. Він вирішив відповісти на її симпатію до нього. Усі учасники розійшлися по кімнатам. І знов їх чекала нова анкета учасників.