Глава 12. Бал з сюрпризом

Майя з посмішкою узяла каву та продовжила роздивлятися декорації які проносили повз їхню залу для балу. Мартін ледь стримував себе. Він бажав цю дівчину. Дуже. 
-    Мені треба в душ – пробуркотів він і пішов до себе. 
    Майя посміхнулася. Він хоч і був впливовим, суворим з багатьма. Але цей чоловік з нею поводився стримано. І це було так мило, що вона відчула ще більшу тягу до нього. Вона допила каву і хотіла виходити, як у дверях їй зустрівся Давід.
-    Привіт – сказав він з посмішкою.
-    Привіт. Як справи? 
-    Добре. Майя можемо поговорити про Марію? – поцікавився він.
-    Так. Тоді може на терасі?
-    Пішли.
    Вони вийшли на терасі і сіли за столик. Погода хоч і була не дуже сонячна, але весняне тепло піднімало настрій.
-    Вона мені подобається – сказав прямо Давід – але я боюся говорити прямо, щоб не налякати її.
-    Знаєш, ви підходите один одному. Скажи їй відверто. Не втрачай часу. Тим паче, - вона посміхнулася – ти в її смаку.
-    Справді? Дякую. А то знаєш, я за роботою не пам’ятаю коли когось кликав на побачення. 
-    У тебе є Джин. Створи для неї побачення мрії – після цих слів Майя і сама задумалася. Можливо і їй варто спланувати за межами Синдикату побачення з Гарсія?
-    А я і не подумав. Вона така спокійна. Давно не бачив таких дівчат. Хоча скажу відверто, з нашого знайомства я хотів з тобою блище познайомитися. 
-    Цікаво – Майя розсміялася.
-    Але Гарсія. Він не той чоловік який терпить суперників.
-    Ні Давіде. Мартін не має суперників. Принаймні в моїх очах – вона посміхнулася.  
-    Ти знаєш, йому пощастило з тобою.
-    Можливо – посміхнулася Майя і пішла до себе.
    Мартін прийняв душ і ходив по кімнаті намотував кола. Думки, про те що вона може не вдягти білизну, його хоч і збуджували але і лякали одночасно. 
-    Містер Гарсія – у двері постукали.
-    Так – Мартін відкрив двері і побачив людей з квітами з зали мистецтва. – Проходите.
    Букетів було багато. Мартін виглянув у коридор і побачив, що і до Майї заносять квіти. Коли все було зроблено, він закрив кімнату та направився до неї.
-    Можна? – спитав він стукаючи у двері. 
-    Так. Проходь.
-    Майя – Мартін покликав дівчину, хоча у кімнаті її не бачив.
-    Зараз, я у ванній.
    Чоловік став розглядати кімнату. Вона трохи відрізнялася від його. І в неї на терасі багато зелені.
-    Мартіне – вона підійшла зі спини і обійняла його – ти щось тут забув.
    Чоловік дивився на її руку, які з ніжно обіймали його. Він трохи не очікував цього. 
-    Ти – він розвернувся до неї і на секунду застив. Майя лише в рушнику, вологе волосся. Одразу непристойні думки пролізли до його голови.
-    Я що? – спитала з посмішкою вона.
-    Ти отримала квіти? – невпевнено спитав він дивлячись на краплинки води у неї на шиї.
-    Так. Ти ж бачиш сам – вона не відступалася від нього.
-    Ти з душу?  Вибач не знав – Мартін відвів  від неї погляд.
-    А знаєш що, мені здається що зараз – вона легенько провела кінчиком пальця по його руці до плеча – ти шкодуєш що не був зі мною у тому душі?
-    Я не просто шкодую про це, я цього бажаю – сказав він не думаючи ні секунди.
-    Тоді загадай Бажання. Ти знаєш, - вона піднялася на пальчики – лише слово «ХОЧУ» і все. Будь яке бажання має право на здійснення.
-    Якщо я зараз не піду – він дихав на її губи – я зірвуся.
    Він відступив та пішов до себе. 
-    Занадто тісні брюки – подумав він і направився знов до душу. В одязі. Не знімаючи. Його тіло наче палало від бажання. 
    Майя лягла трохи відпочити і набратися сил перед балом. Їй було цікаво, як Мартін відреагує на її сюрприз. Вона вже звикла бути без телефону, новин про моду, що тиша їй дарувала насолоду. В перше за три роки Майя не хотіла повертатися до роботи. Синдикат почав виконувати свої цілі, - вона вчилася хотіти бажати. І тепер її бажанням стане він.
-    Майя – дівчина почула жіночий голос за дверима.
-    Іду – вона відкрила двері а там була Лізі. Шовкова сукня кольору перлини дуже гарно підкреслювала ідеальну фігуру дівчини.
-    Ти така гарна - сказала Лізі побачивши Майю у сукні – і дуже спокуслива.
-    Дякую. Ти теж – Лізі покрутилася перед дівчиною – неймовірна гарна.
-    Це сукня від Гарсія? – спитала пошепки Лізі.
-    Так. Я беру сумочку і йдемо.
    Дорогою дівчата зайшли за Марією. Її сукня була від відомого дизайнера з яким співпрацювала Майя.
-    Маріє – Лізі ледь втримувала посмішку – ти прям бестія у цій сукні. Майя  - Лізі повернулася к дівчині – вона ж правда сексі у ній?
-    Так – Майя посміхнулася. – А ще ця сукня вартує майже 300 тисяч євро.
-    Скільки? – Марія вирішила перепитати.
-    300 тисяч. Я її бучила у одного дизайнера. Найдорожче мереживо та шовк.  І каміння дрібні смарагди. 
-    Давід не пожалкував грошей – підмітила Лізі.
-    Він, - Майя вирішила розповісти про їх розмову – говорив зі мною про тебе. Марія, ти йому подобаєшся. Можливо варто спробувати?
-    Я подумаю – жінка не на жарт захопилася Давідом – можливо і спробую. Все дівчата пішли. 
    Чоловіки вже були у залі. Фраки на дих виглядали дуже гарно. Кожен з них мав пару, але лише Луїс не мав бажання зупинятися. Він хотів отримати увагу Майї.
    Двері у залу відкрилися і зайшли жінки. Гарсія побачив її. Майя з розпущеним волоссям, в його сукні. – Сподіваюся ти у білизні – промовив він до себе і пішов їм на зустріч.
-    Міс Лоренс – сказав Мартін і дав їй свою руку.
-    Містер Гарсія. А фрак вам дуже пасує – вона узяла його руку і вони пішли у центр зали.
    Давід і Луїс повторили за ним. Віденський вальс вміли танцювати усі, тому як тільки почала грати музика Мартін підхопив Майю у танець.
-    Майя – він кружляв її – ти така гарна у цій сукні. 
-    Дякую. У вас вишуканий смак. Таку сукню створити може не кожен дизайнер – вона посміхалася так, наче щось замислила.
-    Я уявляв тебе – він притиск її міцно до себе – тому було зовсім не важко.
    Музика запинилася. Усі вони зібралися за столом і почали обговорювати атмосферу заходу. Поки для них танцювали Мазурку, Луїс зробив комплімент Майї.
-    Міс Лоренс, у вас неймовірна сукня – сказав чоловік.
-    Дякую. Але … - вона не встигла договорити як її перебив Мартін.
-    Ця сукня мій витвір мистецтва для міс Лоренс – Мартін чітко давав зрозуміти Луїсу, де його територія.
-    Цікаво. Бачили дівчину один раз і так чітко пошили сукню – Луїс намагався вивести Мартіна з себе, але він занадто добре знав свої можливості.
-    Я вам скажу більше, містер Гарт. Навіть коли тримав її за талію, зрозумів що усі параметри цієї сукні ідеальні – Мартін тримався дуже достойно.
-    Майя, можна вас на танець? – спитав Луїс не дивлячись що супроводжує Лізі.
-    Вимушена відмовити. Я пообіцяла кожен танець містеру Гарсія – Майя почувала себе дуже некомфортно поруч з Луїсом. А Лізі їй було шкода.
    Мартін лише посміхнувся. Він знав, що такої домовленості в них не було, але був приємно вражений відповіддю дівчини.
-    Марія, - сказав Давід – ти не проти потанцювати зі мною?
-    Я залюбки – з посмішкою відповіла жінка.
-    Вони гарна пара – сказав Мартін. – Але – він розвернувся до Майї – ми краще.
    Вона ледь не засміялася. Не хотіла ставити Лізі у незручне становище обговорюючи хто гарніша пара. 
-    Лізі, - сказала Майя – пішли трохи на повітря, а то тут трохи душно.
-    Можна – дівчина була засмучена поведінкою Луїса, тому вийти на терасу для неї гарний варіант.
    Майя узяла дівчину за руку і вони вийшли. Мартін довго не чекав і одразу вирішив пояснити Луїсу чия Майя.
-    Луїсе я скажу прямо як є – почав Мартін – мені все одно на твої витівки та слова. Майя Лоренс може бути лише Моя! Я знаю про твою невдалі стосунки. Але її ти не затягнеш у свої ігри.
-    О! Містер Гарсія дізнавався про мене такі подробиці. Мені приємно.
-    А ще я знаю що тобі зрадили з твоїм другом.
-    Мартіне! – Луїс крикнув так, що навіть Майя з Лізі почули на терасі. – Не лізь не у свої справи.
-    Тоді нечіпай мою жінку. Інакше – Мартін побачив що Майя підходить – я нагадаю тобі твоє ж пекло.
-    Що тут відбувається? – спитала Майя. Вона була трохи налякана дивлячись на обличчя Луїса. Хоча Мартін був повністю спокійний та посміхався їй.
-    Все добре красуне. Просто Луїс хотів привернути вашу увагу і піти потанцювати з Лізі. Правда ж містер Гард?
-    Лізі, можна вас на танець? – спитав спокійно Луїс хоча очі його палали злістю.
-    Так – Лізі посміхнулася.
    Вони пішли танцювати. Майя сіла біля Мартіна і поклала долоню йому на коліно.
-    Що сталося? – спитала вона прямо.
-    Нічого. Я просто розповів Луїсу яка Лізі гарна дівчина. У неї впливова родина.
-    Мартіне, ти мене обманюєш? – посміхнулася вона ніжно.
-    Ні. Ви про що говорили? Лізі засмучена.
-    Він їй подобається, але поведінка у нього сам бачиш яка.
-    Зрозуміло. Потанцюємо? – запропонував Мартін.
-    Залюбки. Тим паче,  у мене є сюрприз для тебе.
-    Для мене? – він показав пальцем у свій бік.
-    Так. Але спочатку танець.
    Вони вийшли до інших і почали танцювати.
-    Знаєш, - сказав Давід Марії – мені здається ми ще побуваємо на їх весіллі. 
-    Можливо. Мартін дуже захопився Майє. Да і вона не проти здається. Але Луїс – вона поглянула на колишнього друга – постійно намагається стати між ними.
-    Луїс з дня заселення поклав на неї оком. Тому і не здається – музика стихла – дякую за танець.
    Марія і Давід пішли на терасу. 
-    Майя Лоренс, який ти підготувала подарунок для Мене? – нетерпляче спитав Мартін.
-    Як – вона притислась до нього сильніше – дотанцюємо я скажу. Хоча, - вона озирнулася і виявилося що танцюють лише вони, тому що тихо – якщо танцюємо лише ми, я можу віддати тобі подарунок.
    Вона дістала з сумочки і поклала йому у кишеню. Непомітно. Мартін лише відчув що то було мереживо. 
-    Що це? – спитав він.
-    Це – вона притягла його до себе і почала шепотіти на вушко – мої улюблені, мереживні трусики які я думала одягнути під сукню.
    На мить він наче перестав дихати і серце його наче зупинилося. Він переварював її слова. 
-    Думала? – ледь вимовив він.
-    Так – вона посміхнулася.
-    Майя – він притиск її рукою до себе і почав шепотіти на вушко. – скажи що жартуєш, і що усі дві години тут ти не була лише в одній сукні.
-    Я – вона розтягувала відповідь так, наче насолоджувалася його поглядом мисливця на неї – не жартую містер Гарсія. Ця сукня не створена щоб під неї вдягати білизну. Тому, я вам вирішила її і подарувати.
-    Міс Лоренс, я даю вам фору – він майже ричав – 5 хвилин. Коли я вас знайду, я буду змучений показати для чого створена ця сукня.
-    Мартіне – вона поцілувала його у щоку – а як же дозвіл?
-    Міс Лоренс, залишилася 4 хвилини і 26 секунд. Дозвіл? Я хочу тебе тут і зараз. А ти говориш мені про дозвіл?
-    Так. 3 хвилини і 46,45 – Майя відійшла і направилася до виходу.
    Мартін стояв і дивився їй у слід.
-    Гарсія тримай себе в руках – промовляв він, але її трусики у його кишені нагадували, що вона лише у сукні. Він направився за нею. 
    Кожен крок – як виклик йти швидше. Кожен подих – як бажання впитися скоріше в її губи. 
-    Такого сюрпризу я точно не очікував – говорив він до себе.
    І ось. Довгий коридор. Майя яка іде і озираючи всміхається йому. І він. Який бачить що вона заходить до себе. 
-    Містере Гарсія – її   голос дзвенів у нього в голові – я вас  чекаю.
    Ось він! Останній постріл в його витримку! Постріл який зробила саме вона!