Глава 10. Бал наречених?

Майя йшла холом комплексу і побачила Лізі з Марією. Вона вирішила поговорити з ними про Луїса. Марії було цікаво, так як вона знала Луїса більш спокійним та розсудливим чоловіком. 
-    Дівчата – Майя підійшла до них – треба ваша порада.
-    Так звичайно – сказала Лізі – сідай.
    Майя сіла біля дівчат на диван у холі. Вони пили каву тому вона і собі замовила.
-    Лізі – Майя почала з дівчини, щоб не було непорозумінь – Луїс проявляє нездорову увагу до мене. Ти вибач що сказала. Мене це трохи лякає і я проти щоб чоловіки стояли між дівчатами.
-    Я зрозуміла – Лізі це було не приємно, але вона знала що Мартін не підпустить Луїса до Майї – але я все ж таки спробую.
-    Правильно. Він раніше був інший – почала згадувати Марія.
-    Яким він був? – Майї стало цікаво, через що люди кардинально змінюються.
-    Він був дуже добрим. До усіх. Ми інколи навіть сміялися, що такому добряку може бути важко у житті. Але все змінилося.
-    Щось сталося? – спитала Лізі.
-    Його мама вмерла на його очах. Була аварія, Луїсу було 23 роки. Я лише знаю те, що вони були разом в авто.
-    Боже – Майя прикрила рота долонею – це страшно.
-    Тоді він і змінився. Але знаєте, - Марія посміхнулася наче згадувала щось – він завжди допомагав друзям.
    Майя задумалася. Вона не знала як їй впоратися з його прямотою. І як не образити Лізі.
-    Майя, - Лізі звернулася до неї – не хвилюйся за мене. Я доросла дівчинка. Тим паче попереду бал. 
-    Вибач. Я просто не звикла до такого – Майя звикла говорити прямо.
-    Ти і правда особлива – Лізі посміхнулася.
    Майя розсміялася. Дівчата трохи поспілкувалися і розійшлися по кімнатам. Майя все думала яке ж побажання загадати Мартіну. І тут вона згадала одну історію. Коли Гарсія починав працювати зі шкірою, він часто показував замовникам її якість. А одного разу, був замовник з Китаю. Він прилетів з донькою, і Мартін на шматку шкіри вирізав портрет дівчинки. Ця його ідея принесла контракти на мільйони. Тому вона узяла телефон і написала: «ПОРТРЕТ». Відповідь була за декілька секунд: ХОЧУ. Вона посміхнулася як раптом постукали у двері.
-    Так? – вона відкрила а там був Мартін.
-    Можна? – спитав він з посмішкою.
-    Хіба можливо відмовити такому чоловікові? – Майя засміялася. Вона відступилася і Мартін зайшов до кімнати.
-    Майя – він притягнув її за талію до себе – який же ти портрет хочеш?
-    Я чула історію, про одного гарного та сексуального художника – вона посміхнулася і закинула руки йому на плечі – який, щоб отримати контракт з Китаєм, на шматку шкіри намалював обличчя донечки замовника.
    Мартін дивився їй в очі. Він захоплювався тим, як вона все сприймає та знає все про світ тканин, світ який напряму пов'язаний з її роботою. – Але ж ти така юна – подумав він і посміхнувся. 
-    Ти і це знаєш? – спитав він нахилившись до її вушка.
-    Звичайно – вона розвернулася і поцілувала його – і портрет я бачила. 
-    Ти? Коли? – Мартін пам’ятав, як віддав клаптик шкіри з портретом дівчинці на ім’я Су.
-    Су показала. Вони наші партнери – вона посміхнулася і відійшла.
-    Ти знайома з ними? Оце рівень. Майя – Гарсія був приємно вражений її знаннями і здібностями.
-    Так.
-    Чому я маю питати дозволу щоб поцілувати тебе? – він майже притиск її до стіни – а ти ні?
-    Тому, що мені можна все. Мартіне – вона його притягла за комір до себе – або по моїм правилам або ніяк.
-    Як я – він вже дихав їй в обличчя – можу відмовитися? 
-    От і добре. А тепер я хочу поспати.
-    Добре міс Лоренс. Я портрет буду робити завтра.
-    Домовилися – вона відкрила йому двері.
    Як тільки Мартін вийшов за двері вона почала нормально дихати. Поруч з ним, вона наче забувала дихати. Його погляд інколи бентежив її, а інколи навпаки. Мартін наче робив їй виклик. Виклик спробувати щось нове. Спробувати його.
    Ранок настав дуже швидко. Майя прокинулася від стука у двері. Вона відчинила нам був чоловік у чорному і тримав коробку.
-    Доброго ранку міс Лоренс. Це вам.
-    Дякую – сказала Майя і забрала коробку.
-    Гарного дня – сказав чоловік і пішов.
-    І вам – говорила дівчина вже йому у слід.
    Вона закрила двері і поставила коробку на ліжко.
-    Цікаво що це? – говорила дівчина сама з собою. 
    Майя відкрила коробку і побачила сукню. Її очі почали блищати. Це від Мартіна – подумала вона. Довга сукня, мережева та шовк. Відкрита спина та ледь прикриті плечі.
-    Яка ж вона гарна – Майя не вірила, що сьогодні увечері вона буде як мріяла у дитинстві.  - Наче фея – промовила вона.
    Вона прийняла душ і пішла на сніданок. На її подив у залі не було нікого. Майя поклала собі яєшню, сендвіч та узяла каву. Тільки вона встигла присісти, як зайшов Луїс.
-    Доброго ранку міс Лоренс – сказав він з незвичною для нього посмішкою.
-    Доброго ранку Луїсе. Ви як?
-    Все добре. Дякую. Майя вибач за учорашнє – Луїс вирішив спочатку подружитися з дівчиною, щоб вона хоч  трохи підпустила його до себе.
-    Все нормально. Я просто не звикла до такої кількості уваги.
-    Ти така гарна і не звикла?
-    Так. Я не була у відносинах – сказала прямо дівчина – тому не знаю як грати у ваші ігри.
-    Ігри? – Луїс засміявся – я не такий. Ти просто гарна, розумна. 
-    Я все сказала учора. Ти б придивився до Лізі – Майя хотіла щоб Лізі мала шанс з Луїсом – вона дуже гарна дівчина.
-    Я подумаю – чоловік опустив погляд на свою тарілку.
    В їдальню зайшов Мартін. Він підійшов до Майї і поцілував її руку. Сів з іншої сторони від неї. Марія, котра йшла за ним сіла напроти Майї. Жінці було важко стримувати посмішку, але Обличчя Майї говорило саме за себе. Їй було знов не зручно сидіти між ними.
-    Доброго ранку Майя – сказав Мартін – ти виспалася? Вночі ти була втомлена наче трохи.
    Майя перевела на нього свій погляд. Очі Мартіна і Його посмішка стримували її щоб не сказати зайвого. Він був дуже задоволений собою, що може так відверто говорити.
-    Дякую, я виспалася. І за сукню теж – вона посміхалася крізь зуби.
-    О! Сукня. Так – Мартін підняв голову і подивився у вікно – та сукня особлива.
-    Чим саме? – поцікавилася Марія, очі якої бігали між Мартіном Луїсом та Майєю. 
-    Я її розробив – сказав Мартін.
    Майя в цей час поперхнулася кавою. Вона дивилася йому прямо в очі. А Мартін розуміючи свою перемогу, знов робив вигляд наче так і має бути.
-    Ти сам створив ту сукню? – спитала прямо Майя.
-    Так – з легкістю відповів Мартін – одразу після нашої першої зустрічі.
-    Це так романтично – випадково сказала Марія і швидко прикрила рота долонею.
    Майя перевела погляд на неї. Якщо її обличчя не посміхалося, але очі Марії блищали так, наче вона ледь стримується.
-    Ось чому вона мого розміру.
-    Так. Це друга сукня на весілля – сказав Мартін і повністю розвернувся до неї.
-    Яке ще весілля? – Майя не знала де ховати свої очі від нього.
-    Наше з тобою.
-    Мартіне …. – лиш Майя хотіла заперечити, як зайшов Давід. 
-    Усім доброго ранку – його поява трохи розвіяла напругу і пристрасть між ними.
-    Доброго ранку – сказала Майя.
-    Я щось чув про весілля. У нас же наче бал? – трохи не розуміючи що відбувається коментував Давід.
-    У нас бал наречених – сказав з  широкою посмішкою Мартін і вийшов зі столу – Доречи Майя я вже готовий виконати твоє бажання. Чекаю у сусідній залі.
    Майя кивнула йому у знак згоди. Знову Мартін Гарсія показав свій вплив, свої бажання та продовжував закохувати її в себе.
-    Що ти йому забажала? – тихо спитала Марія нахиляючись у сторону Майї.
-    Потім покажу.
    Дівчина допила каву і пішла за Мартіном. Луїс мовчки спостерігав. – Бал наречених? Смішно! – думав він про себе. Але він вирішив зіпсувати сьогоднішній вечір. Своїм бажанням.