Глава 9. Торкатися заборонено …

Майя трохи нервувала коли Луїс був поруч. Вона вирішила одразу перевести тему на бал.
-    Луїсе, - почала дівчина мимоволі глянувши на Гарсія – ви були колись на подібних заходах?
-    Бал? Ні – Луїс не відводив від неї погляд – але тобі дуже буде личити біла сукня.
-    Так, - Мартін перебив – міс Лоренс, я вам подарую сукню. Це буде моє бажання. Можна?
-    Можна – Майя посміхнулася кутиком рота – але вам не відомо мій розмір.
-    Мені відомо все.
-    Мартіне, складається таке враження що ти тут через Майю – сказав Луїс.
-    Так і є. Тому кожному присутньому тут – він розвернувся до Луїса і подивився йому в очі – забороняється її торкатися. 
-    Мартіне – Майя хотіла заперечити, але Гарсія думав лише за суперника перед ним.
-    Тепер буде ще цікавіше – сказав Луїс – тому, що я теж зацікавленій у міс Лоренс. Серйозно зацікавлений.
    Мартін почав помітно нервувати. Луїс, що стоїть напроти нього, зараз на пряму про свої плани. Він не звик до такого. Принаймні у всьому що стосується його приватного життя.
-    Луїсе, а ви зухвалий малий – сказав Мартін – але це мені подобається.
-    Але ж обирати має Майя. Тому, - Луїс посміхнувся – ваша думка мені взагалі не цікава.
-    А дарма – Мартін поглянув на Майю – я її чекав рік, тому чекатиму і більше.
    Майя спостерігала за ними і була шокована. Ще ніколи і її житті вона не була серед двох чоловіків. Гарних та впливових чоловіків. Чи подобалося їй це? Так. Але вона розуміла, попереду ще 5 днів. Тому вона мала трохи їх заспокоїти.
-    Луїсе, - сказала дівчина – я вже сказала, але повторюся. Мені подобається Мартін. Так, вийшло так що ми вже бачилися до Синдикату, але тут наша симпатія набирає нових обертів.
-    Майя, симпатія і відносини зовсім різні речі. Тому я ще спробую. І те, - він посміхнувся – що ти така прямолінійна, додає тобі ще більше чарівності. Дякую тобі.
    Луїс пішов на прогулянку. Майя трохи була здивована його поведінкою. Адже тут, на території Синдикату, Луїс може забажати будь яке Бажання. 
-    Майя – Марк узяв її за руку – я зараз не жартував. До тебе заборонено торкатися. Будь кому. Я рік чекав нагоди зустрітися з тобою поза  роботою. Ти постійно працювала. Без вихідних.
-    Звідки знаєш? – вона ніжно посміхнулася.
-    Я все знаю. Риба з рисом і легкий салат. Твій обід. Кава на сусідній вулиці з подругою у вівторок і суботу.
-    Мартіне, це якось дивно.
-    Я тричі записувався до тебе на зустріч.
-    Коли? Я не пам’ятаю твого прізвища у списку.
-    Мабуть була назва фірми. Я чекав рік, тому не готовий тебе зараз просто відпустити.
-    Марку, спитати дозволу треба – нагадала дівчина.
-    Майя Лоренс, чи може Мартін Гарсія, тобто я, поцілувати тебе? – вони засміялися.
-    Все залежить від твоєї поведінки – сказала Майя і пішла по каву.
    Мартін з посмішкою дивився їй у слід. Він закохувався. І це для нього було дивним почуттям. Він залишився дивитися на природу. Тепер він мав загадати бажання Джину – сукню для неї. Він вже уявляв сукню Майї. Біла. Гарна. З трохи відкритою спиною.

Майя трохи нервувала коли Луїс був поруч. Вона вирішила одразу перевести тему на бал.
-    Луїсе, - почала дівчина мимоволі глянувши на Гарсія – ви були колись на подібних заходах?
-    Бал? Ні – Луїс не відводив від неї погляд – але тобі дуже буде личити біла сукня.
-    Так, - Мартін перебив – міс Лоренс, я вам подарую сукню. Це буде моє бажання. Можна?
-    Можна – Майя посміхнулася кутиком рота – але вам не відомо мій розмір.
-    Мені відомо все.
-    Мартіне, складається таке враження що ти тут через Майю – сказав Луїс.
-    Так і є. Тому кожному присутньому тут – він розвернувся до Луїса і подивився йому в очі – забороняється її торкатися. 
-    Мартіне – Майя хотіла заперечити, але Гарсія думав лише за суперника перед ним.
-    Тепер буде ще цікавіше – сказав Луїс – тому, що я теж зацікавленій у міс Лоренс. Серйозно зацікавлений.
    Мартін почав помітно нервувати. Луїс, що стоїть напроти нього, зараз на пряму про свої плани. Він не звик до такого. Принаймні у всьому що стосується його приватного життя.
-    Луїсе, а ви зухвалий малий – сказав Мартін – але це мені подобається.
-    Але ж обирати має Майя. Тому, - Луїс посміхнувся – ваша думка мені взагалі не цікава.
-    А дарма – Мартін поглянув на Майю – я її чекав рік, тому чекатиму і більше.
    Майя спостерігала за ними і була шокована. Ще ніколи і її житті вона не була серед двох чоловіків. Гарних та впливових чоловіків. Чи подобалося їй це? Так. Але вона розуміла, попереду ще 5 днів. Тому вона мала трохи їх заспокоїти.
-    Луїсе, - сказала дівчина – я вже сказала, але повторюся. Мені подобається Мартін. Так, вийшло так що ми вже бачилися до Синдикату, але тут наша симпатія набирає нових обертів.
-    Майя, симпатія і відносини зовсім різні речі. Тому я ще спробую. І те, - він посміхнувся – що ти така прямолінійна, додає тобі ще більше чарівності. Дякую тобі.
    Луїс пішов на прогулянку. Майя трохи була здивована його поведінкою. Адже тут, на території Синдикату, Луїс може забажати будь яке Бажання. 
-    Майя – Марк узяв її за руку – я зараз не жартував. До тебе заборонено торкатися. Будь кому. Я рік чекав нагоди зустрітися з тобою поза  роботою. Ти постійно працювала. Без вихідних.
-    Звідки знаєш? – вона ніжно посміхнулася.
-    Я все знаю. Риба з рисом і легкий салат. Твій обід. Кава на сусідній вулиці з подругою у вівторок і суботу.
-    Мартіне, це якось дивно.
-    Я тричі записувався до тебе на зустріч.
-    Коли? Я не пам’ятаю твого прізвища у списку.
-    Мабуть була назва фірми. Я чекав рік, тому не готовий тебе зараз просто відпустити.
-    Марку, спитати дозволу треба – нагадала дівчина.
-    Майя Лоренс, чи може Мартін Гарсія, тобто я, поцілувати тебе? – вони засміялися.
-    Все залежить від твоєї поведінки – сказала Майя і пішла по каву.
    Мартін з посмішкою дивився їй у слід. Він закохувався. І це для нього було дивним почуттям. Він залишився дивитися на природу. Тепер він мав загадати бажання Джину – сукню для неї. Він вже уявляв сукню Майї. Біла. Гарна. З трохи відкритою спиною.