Глава 8. Їй можна усе

Майя з Марією зайшли до столової. Чоловіки жваво обговорювали покер, а Лізі читала картку.
-    Що це таке? – спитала Марія.
-    Це запрошення на Бал. Буде весело – з широкою посмішкою говорила Ліза.
    Дівчата переглянулися. Вони зрозуміли, що Джин виконав бажання. Тепер їх черга оголосити свої побажання. 
-    Міс Лоренс – Мартін сів біля Майї – коли чекати ваше побажання?
-    Над  тим бажанням я ще думаю.
-    Над тим? У вас є ще якісь бажання? – поцікавився Луїс.
-    Так – Майя посміхнулася – я хочу щоб на балу містер Гарсія супроводжував мене. Можна?
-    Тобі можна все – сказав Мартін і поцілував руку дівчині.
-    Я теж хочу сказати про своє бажання – голосно сказала Лізі – Луїсе, можна щоб ти був моїм кавалером на балу?
    Луїс був не дуже задоволений тим що відбувалося, але погодився.
-    Лізі, якщо це ваше побажання, я його виконаю залюбки.
-    Марія – сказав Давід – а не проти ви скласти мені компанію?
-    Не проти. Особливо якщо ви обіцяєте мене веселити – Марія розсміялася. 
    Вони приступили до вечері.
-    Мартіне, - Давід хотів поговорити про гру – де ви навчилися грати у покер?
-    У свого друга. Він чемпіон – Мартін підняв брову – а ви що хочете теж пограти на бажання міс Лоренс?
-    Ні. Дякую – Давід зрозумів, в битві за Майю він найслабша ланка – я маю інші бажання.
-    Віденський бал – прочитала Майя.
-    Це буде цікаво – підмітив Мартін – пішли прогуляємося, після зливи повітря неймовірне?
-    Добре – дівчина допила каву і вийшла за Мартіном.
    Інші залишилися обговорювати прийдешній бал. Чоловіки сміялися що це  просто танці, а жінки їм пояснювали саму ідею. Наскільки це має бути гарно, спокусливо і інтимно. Давід поглянув на Марію. Жінка хоч і була старша за нього, але викликала симпатію. А от Луїс думав не про Лізі та її бажання, а про Майю яка пішла з Гарсія.
-    Яке твоє бажання? – спитав Мартін коли вони вийшли на терасу.
-    Я поки думаю. У мене ж є час? – Майя так мило посміхалася що він не витримав та поцілував її.
-    Мартіне – вона його легенько вкусила – ти маєш питати дозволу!
-    Ого. Міс Лоренс ви сама неймовірна жінка. Я? Мартін Гарсія маю питати дозволу? – він розсміявся.
-    Так! – Майя підійшла в притул до нього – ти сам сказав. Що мені можна все – вона взяла його за комір і притягнула до себе – тому ти будеш питати дозволу щоб мене поцілувати – і сама його поцілувала.
    Правила Синдика не забороняли відносини. Тому приховувати їх теж не було сенсу. Луїс спостерігав за ними у вікно. Але він знав, що у нього є ще 6 днів, щоб хоча б спробувати зблизитися з нею. 
-    Луїсе – до чоловіка підійшла Марія – ти не хочеш говорити зі мною?
-    Не маю жодного бажання – фиркнув він – тому не варто.
-    Тоді я скажу прямо. Я кохала його ще довго. Вибач, я не знала що через мене твій друг буде в такій ситуації. Я обрала кар’єру, а мала його.
-    Мені все одно на твої вибачення – Луїс розвернувся до неї – ти знищила його. А я збирав його! Довго!
    Марія відійшла. Вона розуміла, що Луїс має право так розмовляти з нею. Вона підійшла до Лізі і попросила піти з нею по каву. Дівчата вийшли. Давід вирішив поговорити з Луїсом.
-    Що у вас з Марі? – спитав він.
-    Нічого. Вона колишня мого кращого друга. Але нажаль, вона обрала кар’єру. Тому друже, - він похлопав його по плечу – не будуй марні ілюзії стосовно неї.
    Давід стояв трохи шокований. Луїс вийшов. Він мав намір не залишати Майю з Мартіном на одинці довго. Тому одразу вийшов до них на терасу.