Глава 5. Той хто не слухає вибачень…

Мартін тримав телефон в руках і посміхався. Чоловік вже уявляв, як танцює з нею. Він рік чекав. Чекав моменту, щоб пізнати її. Гарсія був розумним та дуже розсудливим. Мартін знав, що Майя навіть вечерю замовляє до себе на роботу. Тому, коли постало питання його участі у Синдикаті, він не думав. Так, він знав що Майя заповнила анкету. І це стало поштовхом до їх другої зустрічі.  
-    Міс Лоренс – Мартін постукав до її кімнати.
-    Так. Заходьте – відповіла Майя заплітаючи волосся.
    Він встав у дверях. Майя у довгому халаті, волосся зібране у хвоста. 
-    Мартіне – сказала вона і встала перед ним, - ви щось хотіли?
    Він мовчав. Чоловік вже і забув, чому саме прийшов до неї. Він лише дивився на неї. Майя помітила що очі Мартіна почали блищати.
-    Ау! Мартіне – вона провела долонею перед його обличчям.
-    Так. Вибач – він різко відвів погляд.
-    Чому ти прийшов?
-    Я хочу оговорити дещо. Твоє бажання – він зробив крок вперед та закрив за собою двері.
-    Добре, - Майя трохи зашарилася, - я слухаю.
-    Завтра, після сніданку і пробіжки, я буду тебе чекати у залі для йоги. А потім, якщо ти не проти, я б хотів щоб ти склала мені компанію на скачках.
-    Коні? А точно – дівчина згадала, що завтра скачки.
-    Домовилися? – Мартін не міг відвести погляд від Майї. 
-    Я Луїсу обіцяла на пробіжку зранку, потім сніданок і танець – вона розмірковувала.
-    Луїс? Майя в тебе такий жахливий смак на чоловіків? – він спитав з певним сарказмом.
-    Мартіне, - вона підняла очі на нього, - скількох чоловіків треба мати, щоб зрозуміти мої смаки? 
-    Тобто? – Гарсія аж закашлявся.
-    Ти спитав про мій смак. Але у мене не було такого досвіду, - Майя говорила відверто, її з дитинства не дуже хвилювала думка інших, - тому як я маю зрозуміти хто в моєму смаку?
-    Ти, - він встав до неї в притул, - маєш відчувати бажання, - він нахилився до її вушка, - твоє серце, має калатати так, - він легенько посміхнувся, - як зараз.
-    Містер Гарсія, - лише вона хотіла відійти від Мартіна, як він охопив її талію своїми руками.
-    Тоді, - він дивився в її очі, - ти зрозумієш, хто в твоєму смаку. Але Майя, - його очі опустилися до її губ, - я вже чомусь знаю відповідь.
    Майя таки відсторонилася. Так! Він їй подобався. Але вона і боялася його. І не як його влада, а сила та наполегливість з якою він отримує бажане. Така енергетика не могла не захоплювати.   
-    Мартіне!  Ти трохи перетинаєш межі – сказала вона.
-    Тоді, - він узяв її за руку, - скажи мені які межі мені не можна перетинати, а які ти даси можливість спробувати.
    Майя стояла шокована. Він не соромився нічого. Прямо казав що думає. І це було дуже сексуально.
-    Я подумаю. А тепер хочу спати – сказала вона і поглядом показала на двері.
-    На добраніч – сказав він з легенькою посмішкою і пішов до себе.
    Майя зачинила за ним двері і лише зараз змогла почати нормально дихати. Дівчина кожною клітинкою свого тіла відчувала його силу. Лише пізніше, вона дізнається що це – бажання. Вона лягла у ліжко і дуже швидко заснула. 
    Мартін же не міг заснути. Чоловік рік чекав моменту, коли вона буде поруч. А тут?  - Вона поруч. В халатику. Ходить мабуть по своїй кімнаті – лише ці думки були у нього в голові. Мартіну важко стримувати своє бажання зробити її своєю. Є правила. Кляті правила – буркотів він собі. 
-    Доброго ранку Майя – почула дівчина позаду себе поки закривала двері кімнати.
-    Доброго ранку Луїсе, - вона посміхнулася, дівчина оцінила вигляд хлопця. Так, він був гарним, цікавим але йому не вистачало того, що було у Мартіна. Пристрасть. Саме її Майя і не помічала в очах Луїса.
-    На пробіжку? Я думав ти передумала – посміхнувся він.
-    Вона не передумала, - за спиною Луїса стояв Мартін. Він не хотів залишати їх на одинці.
    Мартін провів поглядом по Маїй. Вона була лише у топі та шортах. Його погляд змінився. Скули зводило так, що здавалося він зірветься прямо зараз.
-    Мартіне, доброго ранку – Луїс повернувся до нього та простягнув руку для привітання. Хлопець не знав, що Мартін не полюбляє вітатися.
-    Майя, - Мартін пройшов мимо Луїса, - гарно виглядаєш. Сподіваюся, - він почав посміхатися, по інакшому, - ти добре спала після того як я пішов.
-    Мартіне, - Майя зрозуміла, що саме зараз, цей чоловік, починав грати, - я спала добре.
-    Ви – Луїс показав на них пальцем, - разом?
    Майя була шокована від такого запитання. Але як побачила посмішку Мартіна, вона відчула що він десь в середині вже святкує перемогу.
-    Ні – твердо сказала Майя.
-    Але це поки що – додав з посмішкою Гарсія.
-    Ну якщо ні, Майя пішли – Луїс хоч і був інший, але він чітко знав мету. Він ніколи не грав, а навпаки. Встановлював правила.
    Майя розвернулася і вийшла до заднього двору комплексу. Луїс та Мартін йшли за нею. На терасі була Марія. Вона помітила напругу між ними. Тому, вирішила попросити Луїса про розмову. Вона давно планувала поговорити про Боба, її колишнього. Але Луїс не йшов з нею на контакт. 
-    Доброго ранку. Луїсе, - вона підійшла до них, - давай поговоримо.
-    Ви поговорить, а ми – Мартін подивився на Майю, - підемо на пробіжку.
-    Добре Марія, - пішли.
    Майя і Мартін пішли до саду. А Марія і Луїс сіли на терасі.
-    Кажи, про що буде наша розмова? – сказав Луїс не дивлячись на Марію яка сиділа напроти нього.
-    Я хочу вибачитися. Через мене – почала вона, - він поїхав. Ти втратив друга. 
-    Так! Стоп. Ти його покинула – Луїс не хотів чути її вибачення, - за тиждень до весілля. Ти знала, - він перевів погляд на Марію, - що він ледь не розбився того дня? 
-    Тобто? – вона була здивована, так як ніколи не чула про це.
-    Я з ним був у лікарні три тижні. Три кляті тижні він був на межі – Луїс переходив на крик, - а ти говориш мені про вибачення. Ні Маріє, - він піднявся, - ти цього не варта. Попереджаю, тримайся подалі від мене. Те, що ми опинилися тут нічого не значить.
-    Луїсе, я і правда не знала.
-    А як би ти знала? Ти ж не цікавилася ним. Він зараз У Швеції. Неймовірно щасливий. З іншою. Тепер живи з цим. Ти тут сама. Без кохання. А він скоро стате татом. Я його не втратив, а лише бачу дуже рідно. Але знаєш що? 
-    Що? – у неї почали тремтіти руки.
-    Я ради, що саме я сказав тобі про це. Цей погляд, розбитий, десь болючий – найкращий подарунок для мене. Це навіть не помста. Ти і її не варта.
    Луїс пішов на пробіжку. Марія почала плакати. Вона не очікувала, що Боб потрапив в аварію. Жінці було боляче. Боляче почути, що він щасливий. Без неї.  – Він стане татом… - говорила вона сама собі, хоча вони мріяли про донечку разом. Вона згадувала, як Боб говорив про спільне майбутнє, дитину та що хоче діточок з нею побільше. А тепер все. На терасу вийшов Давід. Він побачив стан Марії і підійшов до неї.