Глава 2. Приємного знайомства

Минув тиждень. Майя організувала закритий показ та закрила вже кредит за авто для батьків. Тепер у неї була ще одна мета – організувати показ для своєї мами. Сара мала каталог весільних суконь. Тому Майя поставила мету, на 55 річчя мами влаштувати її власний показ. Так як мамі лише 53, дівчина мала півтора роки на втілення.
    Вона приїхала у офіс. Дівчина полюбляла свій кабінет. Це раніше був кабінет батька Хани. А так, як він був дизайнером, у кабінеті залишилося кілька деталей. 
-    Доброго ранку місіс Лоренс. До вас з відділу маркетингу – сказала секретар дівчині.
-    Добре Хлоя.
    У Майї почався робочий день. В обід як і завжди, прийшла Хана. Вона принесла обід.
-    Люба моя, - Хана визирнула за дверей, - поїмо?
-    Так. Дякую. Ти така щаслива – сказала Майя спостерігаючи з якою посмішкою заходить подруга до її кабінету.
-    Звичайно. Я сьогодні дещо дізналася, - сказала Хана і сіла навпроти Маїй, - тримай, - вона подала бокс з ланчем.
-    І що ж? – спитала майя відкриваючи крижку боксу.
-    Що ти пройшла відбір у «Синдикат Бажань» - посмішка Хани стала ще ширшою.
-    Тобто? – дівчина була здивована, так як не отримувала ще ніякої інформації.
-    Ти підійшла. У вас на днях зустріч – Хана мріяла, щоб Майя знайшла коханого, не тільки через кохання, але і через внутрішній спокій. 
-    Чому я не знаю? – поцікавилася подруга.
-    Мені сказав друг, який пропонував мені. Він знає, що ми дружимо. Сьогодні отримаєш листа на пошту – сказала Хана і почала жувати салат.
    Майя замислилася. Вона не очікувала що жарт, переросте у реальність. Вона їла рис з рибою та згадувала, що написала у главі: Ідеальний чоловік. Там вона поставила відмітку - Немає досвіду.
-    Подруга моя мила, - Хана дивилася на Майю, - там такі хлопці мають бути. Ти точно отримаєш нові відчуття.
-    Хана, - Майя перевела погляд з ланчу на дівчину, - ти хочеш щоб я таки спробувала секс чи можливо знайшла чоловіка, та вже перестала бути такою нервовою?
    Хана була дуже відкрита дівчина. Вона могла спочатку сказати, потім подумати, а інколи зробити. Так, не усім це подобалося, але Майя була такою ж. У цьому вони і зійшлися.
-    Секс теж гарно впливає на наш організм – сказала Хана і дівчата засміялися.
    Вони доїли ланч та Хана пішла до свого кабінету. Майя переглядала пошту та побачила лист.

    Доброго міс Майя. Ви пройшли нащ відбір у «Синдика Бажань». Хочемо повідомити вам, що були б раді бачити вас у нас в компанії по GRAN VIA завтра о 13 годині. Також хочемо попередити, що у нас все конфіденційно. Для зручності наших  клієнтів. 

    Майя читала і посміхалася. Це була певна авантюра, яку можливо вона зможе собі дозволити вперше за останні десять років.  Вона склала папери та прийнялася переглядати портфоліо моделей для вересневого показу. Підготовка тижня моди, інколи могла зайняти і пів року. Тому Майя. Вирішила почати вже весною. Вона раділа, що вже має змогу обирати сама. На початку її кар’єри, усі подібні моменти обирав батько Хани, і Майя вчиталася у нього. Вона вже знала, яка модель більше підійде дизайнеру. 
    Кожна дівчина була гарна і по своєму особливо. Але Майя, мала обрати найкращих. Світ моди – дуже жорстокий. І вона це зрозуміла ще в дитинстві, коли Сарі було важко продавати свої роботи. Коли кожен модний дім не хотів мати нічого спільного з невідомим дизайнером.
-    Майя? – у дверях стояв містер Діас. Батько Хани та по сумісництву керівник Майї.
-    Містер Діас, - Майя посміхнулася, у них були доволі теплі відносини, - рада вас бачити.
-    Мені Хана сказала, що тобі треба відпустка – посміхнувся чоловік і сів напроти дівчини.
-    Можливо так, але – Майя була ще не впевнена, - можливо і ні.
-    Дитинко, без жодних але. Ти скільки у цьому кріслі?
-    Два роки, і рік була просто організатором.
-    А чому саме ти у моєму кріслі? – посміхнувся він.
-    Ну, - Майя була здивована запитанням.
-    Тому що ти Варта цього. Моя Хана, все одно колись все отримає. Але вона і не хоче бути головною. А ти, - він подивився на дівчину поглядом батька, - прийшла сюди ще коли навчалася. Жодного дня без відпустки, лікарняного. Майя. 1095 днів ти працюєш. Жодного вихідного.
-    Так багато, - дівчина була здивована, що вивезла все сама, - я і не втомилася.
-    Але ти маєш і відпочивати. Тому з завтра, ти на три тижні в оплачуваній відпустці.  
-    А як же робота?
-    Ти не проти, якщо  я згадаю молодість? – вони засміялися, - я побуду тут. Тим паче, я трохи скучив.
-    Дякую. 
    Вони договорили. Майя раділа, що є такі щирі люди як містер Діас. Він був їй наче другий батько. Дівчина швидко доробила справи і вийшла на вулицю. Вона мріяла про каву. Перша кав’ярня. Капучино. І світ вже не такий похмурий. Вона прокручувала у голові лист.  У неї попереду три тижні вільного часу. І її це трохи лякало. Вона не відпочивала жодного дня, а тут три тижні.
-    Що я маю зробити? – говорила вона з собою попиваючи каву на лавці, - поїхати до батьків, але ж вони повернуться через десять днів. Потім треба оформити страховки на будинок та авто – вона думала про усе, окрім себе, - а іще… Синдикат Бажань. Дивно це все якось. Але я мабуть спробую.
    Вона відправилася додому. Дорогою купила трохи продуктів, та корм для бродячої кішки, яка часто забігає до її будинку. 
-    Треба їсти, - сказала дівчина розпаковуючи продукти, - хочу м’яса і мабуть салат. 
    Повечерявши, вперше за три роки, замість перегляду планів на завтра, Майя навіть не увімкнула ноутбук. Натомість, вона поставила пластинку і почала слухати джаз. Така музика, викликала у неї бажання жити. Через пів години, вона прийняла душ і лягла відпочивати.
    Настав ранок. Майя по звичці прокинулася о шостій. Поглянула на годинник. Та вирішила не вставати одразу, а просто почитати новини у телефоні. Для неї це було щось нове. Новину зі світу моди, вона читала зазвичай на роботі. Але зараз, вирішила почитати новини про все. Що відбувається в місті, які фото зараз найпопулярніші у соціальних мережах. 
-    А це цікаво – сказала вона гортаючи стрічку, - я виявляється багато чого не помічаю.
    Прийнявши душ і поснідавши, Майя вийшла на терасу. Нарешті у неї був час розробити дизайн свого саду, посадити троянди та встановити гойдалку, як вона мріяла в дитинстві. Дівчина посміхалась сама собі. Ще учора, вона боялася що буде робити сьогодні. Але зараз, на терасі власного будинку, попиваючи каву, вона відчула шо певною мірою задоволення своїм життям. Вона піднялася на другий поверх. Вдягла сукню, розпустила волосся, зробила легкий мейк і рушила до виходу. У гаражі, вона стояла хвилини три і дивилася на своє авто. Вона лише зараз зрозуміла, що вся її праця оцінюється дуже гарно. За три роки, вона купила будинок, авто і авто батькам узяла у кредит, який вже виплатила. Вона відчула, що її цінують.
-    Доброго дня. Міс Лоренс. Раді вітати вас у нашому офісу, - сказала дівчина на вході.
-    Доброго дня. Як мені до вас звертатися? – поцікавилася Майя. Офіс був на другому поверху старовинної будівлі, але дуже сучасний та гарний.
-    Ми бачимося лише сьогодні, тому можна просто на Ви – сказала дівчина. Майї це здалося дивним.
-    Добре.
-    Зараз ми пройдемо у кабінет, там буде ще п’ятеро учасників. Ви маєте познайомитися. Все інше розповість вам куратор. Приємного знайомства.
    Майя пішла за дівчиною. Коли вона відкрила двері, дівчина побачила перед собою двох дівчат, вони на погляд були трохи старші за неї. Та трьох чоловіків.
-    Так, стоп – сказала вона коли її погляд зупинився на одному з них, -  як це  можливо?
    Вона впізнала його. Це був – Містер Мартін Гарсія. Найбільший постачальник тканин для Італії та Іспанії. Майя зупинилася. Вони бачилися одного разу, на показі в Штатах. Тоді Майя, випадково облила його червоним вином. – Цікаво,  він впізнав мене?
-    Міс Майя Лоренс – сказав Мартін і підійшов до неї, - невже ви самотня?
-    Містер Гарсія – вона посміхнулася. Дівчина знала, що чоловік був доволі жорстокий. Він неймовірно заможний. Кожен проект з його тканинами для дизайнерів, - це можливість бути побаченими у цьому світі конкуренції та підстав.
-    Не очікував – сказав він і протягнув руку для привітання.
-    Я вас дуже добре розумію. Так, я самотня. А ви? – вона посміхнулася не відводячи погляд.
-    Я? Не просто самотній. Дівчина, яка мені сподобалася, до речі вперше у житті, рік назад облила мене вином. І знаєте що найцікавіше? – він зробив крок до неї і стояв майже впритул.
-    Що? – спитала Майя, намагаючись  не видати свій страх перед ним.
-    Вона не вибачилася – сказав він їй на вушко.
    Майї здалася що вона не може дихати. Так близько. Так небезпечно. І так фатально. Вона відчула сирот по шкірі.