Глава третя. Контрабандисти

 — ...нагадаю, що у четвер в шостому кварталі сталася стрілянина. Прибувший на виклик шериф виявив палаючі машини приватної військової компанії, наразі триває слідство. 

 Витягнувши пульт вперед, я вимкнув телевізор, встановлений у поліцейському відділку. Я і уявити не міг, наскільки шериф виявиться корисним. Завдяки йому нам вдалося приховати обставини інциденту з найманцями. 

Наступний тиждень майже нічого не відбувалось. Ми з шерифом поводились так, наче нічого не сталося. Час від часу я супроводжував його у різні злачні місця, але до застосування зброї не доходило. Більшість часу я проводив у буфеті, який знаходився на першому поверсі відділку. 

 — Смачного. — до мене підсіла Руна. — Я збираюсь перевірити одне місце. Підстрахуєш? 

 — У мене є вибір? 

 — Ні. 

 Я відклав КПК в сторону. 

 — Що на цей раз?

 — Незаконний обіг зброї. В мене є свідчення про сховок контрабандистів, і я збираюсь його перевірити. 

 — Ти впевнена, що для цього вистачить одного контрактора?

 — Власне, це відбувається без дозволу шерифа і тому я не можу залучати підтримку офіційно. 

 — Отже, ти вирішила, що я з якоїсь причини погоджусь працювати без відома твого батька?

 — Так. 

Зітхнувши, я залпом допив каву. 

 — Чому шериф не дає тобі офіційного дозволу? 

 — Певно, через упереджене ставлення до своєї доньки. Вважає що я не впораюсь. То ти поможеш, чи як?

 Звісно що я погодився. Отримавши мою згоду, Руна побігла за ключами від пікапа. За хвилину ми вже мчали за місто, рухаючись вздовж канйонів. 

 — До речі. А звідки ти знаєш, що сховок контрабандистів саме там?

 — Мій знайомий має доступ до супутників. Вони зафіксували приземлення невідомого вантажника посеред плоскогір'я. 

 — І часто тут таке?

 — Так. В офіційних космопортах завжди купа правоохоронців, тож важко провезти щось заборонене. Тому контрабандисти часто скидають вантаж за межами офіційних космопортів, де їх підбирають інші контрабандисти.

Спустившись в каньйон, ми загальмували біля печери. 

— Далі підемо пішки. — зістрибнувши з пікапа, Руна рішуче попрямувала до входу в печеру. Зітхнувши, я попрямував вслід за нею. Коли ми ввійшли в середину, вона увімкнула ліхтар: по середині стояли кілька вантажівок та бронемашин класу "MRAP". Я напружився: мені дуже добре були знайомі ці машини. 

Раптом позаду нас увімкнулись фари "Новатора": озирнувшись, я вивяв що ми в оточенні спецпризначенців, озброєних дуже специфічними для однієї силової структури автоматами "Вулкан-М". 

— Руки за голову. — пролунав голос ватажка спецпризначенців, чиє обличчя закривала маска. — На підлогу. Повернуть голову праворуч. 

Я слухняно виконав усі вимоги. Повернувши голову, я з полегшенням помітив що Руна послідувала моєму прикладу. Якби вона зараз щось утнула, то ми б опинились у ще більших неприємностях. 

Щойно нас поклали на підлогу, нас обеззброїли і обшукали. 

 — Командир. — спецпризначенець показв йому мій КПК. Той мовчки кивнув, і двоє спецпризначенців поставили мене на коліна і підсвітили моє обличчя ліхтариком. 

 — В машину його. — коротко наказав ватажок спецпризначенців. Мене підхопили і під руки потягнули в бронемашину. 

Побачивши, що мене уводять, Руна почала вириватись і кричати, але сили явно були нерівні. На щастя, цього разу ситуація була зовсім інша. 

 — Радий вас бачити, лейтенанте.  — опинившись в середині бронемашини, ватажок спецпризначенців зірвав з себе маску. — Але який чорт тебе притягнув сюди?

 — Те дівча помічниця шерифа. Вона звідкись має доступ до супутників, які виявили приземлення вашого шатла в цій пустелі. 

 — Ми висадились за п'ятдесят кілометрів звідси. Це не пояснює як вона знайшла нас, хіба що хтось спостерігав за нами від початку висадки.

 — Якщо це так, то ми дещо недооцінили конфедератів.

 — Трясця. — вилаявся командир спецпризначенців з позивним Файтер. — Добре, це вже не твоя турбота. Краще скажи, що нам з вами робити. Я так розумію в тебе будуть проблеми, якщо ти повернешся без цього дівча?

 — Правильно розумієш. Але якщо ти нас відпустиш, то це дівчисько повернеться сюди з підкріпленням. 

 — Щось придумаєм. Але спершу ти мені підіграєш!

Командир спецпризначенців кивнув своїм хлопцям, і вони винесли мене з машини так само, як і занесли. Протягнувши мене по підлозі, вони жбурнули мене біля Руни, чиї руки були зв'язані стяжками.

 — Лейт! — вигукнула вона. — З тобою все добре?!

 — З ним усе добре. — відповів замість мене  Файтер. — Поки що. Але його самопочуття залежить від твоєї готовності співпрацювати. 

 З цими словами він схопив мене за комір і ривком перевів мене з положення лежачи в положення на коліна. В наступну мить він приставив до моєї скроні пістолет:

 — Я спитаю один раз. Звідки ти дізналась про наш сховок?

 — Спокійно, Руна. — я оскалився, дивлячись в очі Файтеру. — Він не вистрелить. Це усього лише блеф!

 Командир вистрелив у мене над головою і тут же приставив пістолет назад до скроні:

 — У тебе десять секунд щоб сказати звідки ти дізналась про наш сховок. Десять! Дев'ять! Вісім!..

 — Годі! — Руна не витримала. — Мені зателефонував знайомий із інтерполу!

— Ім'я. 

 — Герман! Офіцер Герман!

 — Герман? І що ж  сказав офіцер Герман!

 — Він сказав, що супутники зафіксували приземлення невідомого вантажника посеред плоскогір'я! І попросив перевірити! 

 — Що саме він попросив перевірити? Усе плоскогір'я?

 — Він скинув геоточку! 

 Файтер відпустив мене і закурив цигарку. Посміхнувшись, протягнув мені одну:

 — Будеш?

 — Я не курю. 

 — А ви, юна леді? 

 — Відмовлюсь. 

 Докуривши цигарку, Файтер викинув її в якусь бляшанку. 

 — Правильно. Куріння вбиває. Але в нашій справі набагато легше загинути з інших причин. Чи не так?

 — Чому ви це робите? — спитала Руна, дивлячись в очі Файтеру — Чого ви добиваєтесь?