Розділ 39

Моє серце стукало у скронях, немов сигналізація в операційній перед екстреним розрізом.

Я підійшла до свого шкіряного саквояжа,розстебнула потаємну блискавку на дні й дістала звідти чорний матовий пакунок без маркування, придбаний за кілька годин до вильоту.

Сьогодні звичний серйозний хірург залишався за порогом. Якщо цей чоловік визнає лише абсолютні, нищівні заходи — він їх отримає.

Я розгорнула тонку тканину.

На ліжко ковзнула шовковиста, напівпрозора біла тканина. Це був відвертий, зухвалий комплект із секс-шопу: мініатюрний еластичний халатик медсестри, ледь довший за звичайний топ, із глибоким трикутним вирізом на червоній тонкій блискавці спереду,білі тонкі панчохи з мереживним верхом і червоними атласними підв’язками,крихітний чепчик із червоним хрестиком

Залишивши вбрання на ліжку, я пішла до суміжної ванної кімнати.

Гарячі струмені душу змили дорожній пил, напругу перельоту та залишки лікарняної втоми. Вода приємно обпікала плечі, розпалюючи шкіру.

Вийшовши з кабінки й загорнувшись у рушник, я стала перед дзеркалом. Швидко нанесла легкий макіяж, рівний тон, трохи темних тіней, щоб підкреслити розріз очей, туш для вій і крапля прозорого ванільного блиску на вологі губи.

Волосся я зібрала у високий, трохи недбалий хвіст на самій верхівці, закріпивши його шпильками й випустивши кілька тонких кучерявих пасом біля скронь, щоб вони лоскотали вилиці. Зверху акуратно приколола крихітний чепчик медсестри.

Повернувшись у спальню, я почала повільно одягатися.

Сіла на край пуфа й натягнула першу панчоху. Тонка капронова сітка м'яко обхопила щиколотку, піднялася вгору по гомілці, ідеально лягаючи на стегно. Силіконова стрічка зафіксувалася трохи вище середини ноги. Я повторила те саме з другою, пристебнувши червоні карабіни пояса.

Потім натягла халатик. Тканина облягла фігуру, наче друга шкіра, зухвало підкреслюючи талію й ледь прикриваючи лінію сідниць. Я потягнула червону блискавку знизу вгору, але зупинила її рівно посередині грудей — так, щоб між тканиною залишалася глибока спокуслива улоговинка.

На шию наділа свій незмінний срібний ланцюжок із кулоном-скальпелем. Холодний метал ліг прямо в декольте.

— Ну що, лікарю Мельник... час на нічний огляд важкого пацієнта, — прошепотіла я своєму відображенню.

Я вийшла в темний коридор другого поверху на пальчиках, абсолютно безшумно.

Двері спальні Даміана, масивні й важкі, були причинені не до кінця. Зсередини пробивалася тонка смужка тьмяного світла — від дикої втоми він навіть не повернув ключ у замку,як же все добре складається.

Я ледь торкнулася дерева кінчиками пальців, і стулка безшумно подалася вперед.

Я ступила всередину.

У спальні пахло дорогим сандалом, тютюном і свіжою прохолодою кондиціонера. Величезне ліжко з темним шовковим покривалом було порожнім. На підлозі біля крісла валялися скинуті на ходу важкі шкіряні туфлі та чорна пом'ята сорочка.

А з прочинених дверей ванної кімнати долинав рівний, важкий шум гарячої води, що розбивалася об плитку.

Він був у душі.

Мої губи самі собою розтягнулися в насмішкуватій, переможній посмішці.

Я не поспішаючи підійшла до ліжка, сіла на самий його край і граціозно закинула ногу на ногу. Коротка тканина халатика підскочила, оголюючи мереживний край панчохи. Я вперлася долонями в матрац за спиною, трохи вигнула спину й зафіксувала погляд на скляних матових дверях ванної, чекаючи.

За дві хвилини шум води раптово стих.

Почулося клацання вимикача, і  двері відчинилися, випускаючи в прохолоду спальні густі клуби теплої пари.

Даміан вийшов у кімнату.

На його стегнах тримався лише один темний рушник, зав'язаний низьким вузлом. Мокре волосся недбалими пасмами спадало на чоло, краплі води повільно стікали по його широких плечах, окреслювали рельєфні пластини грудей і скочувалися по кубиках преса вниз. Справа, біля ребер, чітко виднівся свіжий рубчик після операції.

Він виглядав виснаженим до межі: запалі вилиці, темна щетина, важкі тіні під очима, які він ледь тримав розплющеними.

Даміан зробив два важкі кроки вперед, машинально витираючи шию другим маленьким рушником...

І раптом завмер.

Уся його масивна постать застигла на місці, немов у нього вистрілили впритул. Рука з рушником зупинилася біля потилиці.

Його погляд уперся прямо в ліжко.

Він дивився на білі панчохи з підв'язками. На мої голі стегна. На ультракороткий халатик і глибокий трикутник декольте, де виблискував срібний скальпель. На зібране у високий хвіст волосся з крихітним чепчиком. І нарешті — прямо в мої очі, де палала неприхована іронія.

У кімнаті повисла настільки дзвінка тиша, що було чути, як крапля води з його мокрих пасом упала на паркет: кап.

Даміан не дихав. Його очі були абсолютно нерухомими, скляними від шоку та безсоння.

Пройшло кілька довгих секунд.

Він повільно, важко заплющив очі. Підняв обидві гарячі долоні до обличчя й щосили, аж до скрипу шкіри, потер повіки, лоб і перенісся, намагаючись струсити морок.

— Твою ж... — глухо, надтріснуто видихнув він у порожнечу. — Це кінець. Мозок просто відмовив. Я офіційно збожеволів.

Даміан пополотнів. Він схопився за голову, люто зарився пальцями в мокре волосся, хаотично скуйовдив його й зробив різкий крок назад.

— Це шизофренія. Мені терміново треба льоду. Облитися крижаною водою.Алексе!

Він навіть не глянув на мене знову.

Різко розвернувшись на мокрих п'ятах, Даміан у самому лише рушнику розчахнув двері спальні, вискочив у темний коридор і з гучним тріском зачинив за собою двері, полетівши вниз сходами до кухні.

Я залишилася сидіти на матраці.

У спальні знову запала тиша.

Мої брови повільно полізли на лоб. Я кліпнула один раз. Потім другий. Подивилася на свої ноги, потім на зачинені дубові двері, за якими щойно зник грізний тіньовий бос Рима.

— Він... що? — прошепотіла я в порожню кімнату. — Він щойно втік від власної галюцинації?!