Розділ 21

Наступний ранок знову приніс свої сюрпризи 
— Єво Олександрівно! — урочисто вигукнув завідувач. — Пан Алекс і  пропонує вам офіційне відрядження на два тижні! Реабілітаційний догляд за їхнім головним інвестором. Клініка отримує грант на нову лабораторію, а ви — офіційну відпустку з подвійним окладом!

Я перевела погляд на Алекса. Той стояв біля вікна з абсолютно кам'яним виразом обличчя, тримаючи в руках дипломат.

— Лікарю Мельник, — промовив Алекс сухим, канцелярським тоном. — Перший... тобто пацієнт, відмовляється приймати знеболювальні від наших штатних медиків і погрожує звільнити весь охоронний блок, якщо до вечора біля його ліжка не буде саме вас.Запевняю, це суто професійний виклик.

— Він що, знову вередує? — процідила я

— Він не вередує, він просто дуже ефективно мотивує, — відповів Алекс без жодної емоції на обличчі. — Якщо ви не поїдете, мені доведеться особисто робити йому перев'язки. А мої навички обмежуються накладанням джгута та жорсткою фіксацією.

Завідувач активно замахав руками:

— Погоджуйтеся, Єво! Врятуйте їх і нашу майбутню лабораторію!

Увечері я вже стояла в знайомому пентхаусі, тримаючи в руках медичну валізу.

Даміан напівлежав у величезному ліжку в шовковій чорній піжамі.Попри блідість після нічного поранення та свіжі пов'язки на животі, його погляд залишався темним, хижим і небезпечно привабливим.

— Привіт, наречена, — прохрипів він із легкою посмішкою на запечених губах. — Бачу, Алекс знайшов правильні аргументи для Анатолія Степановича.

— Алекс практично продав мене в медичне рабство за нову лабораторію, — прохолодно відповіла я, підходячи до ліжка й ставлячи валізу на столик. — А тепер знімай сорочку. Час дивитися шви.І перевіримо прилади

У цей момент до кімнати мовчки зайшов Алекс, тримаючи на підносі склянку води, піднос із медикаментами та... велику баночку верешкового йогурту.

— Знеболювальне за розкладом, Перший, — відрапортував Алекс. — А це — додатковий стимул.

Даміан примружився, переводячи погляд із йогурту на Алекса:

— Ти вирішив змінити кваліфікацію, Алексе? Тепер працюєш медбратом?

— Я працюю людиною, яка хоче, щоб ви вижили, Перший, — абсолютно спокійно відповів боєць, ставлячи піднос біля моєї валізи. — Бо якщо ви помрете від інфекції, лікар Мельник повернеться в клініку, а мені доведеться заповнювати купу паперів про виплату страховок.

Я не втрималася й тихо пирхнула, а Даміан лише хитав головою:

— Алекс, ти звільнений.

— Добре. Але спочатку дозвольте лікарю змінити вам пов'язку, а то ваше «звільнення» доведеться оформлювати посмертно.

Боєць коротко кивнув мені й з абсолютно непорушним виразом обличчя вийшов із кімнати, тихо зачинивши за собою двері.

— Він стає надто нахабним, — тихо мовив Даміан, але в його очах промайнули теплі бісики.

— Він просто єдиний у цьому домі, хто слухається моїх вказівок, — відповіла я, обережно розстібаючи ґудзики його сорочки.

Мої пальці торкнулися його гарячої шкіри біля рани. Даміан трохи затамував подих, його м'язи інстинктивно напружилися під моїми пальцями.

— Тихо, — прошепотіла я, нахиляючись ближче й перевіряючи стан післяопераційного шва. — Не смикайся.

— Твої руки занадто гарячі для професійного сиділки, Мельник, — прошепотів він прямо мені у волосся, і його вільна долоня повільно, але владно лягла на моє стегно.

— А твої руки, здається, зовсім не схожі на руки важкопораненого, — я зупинила його руку, але не відстороняючись, а лише міцно зафіксувавши його зап'ястя. — Нагадую, Даміане: я тут за контрактом як твій особистий лікар.

— А за договором співпраці передбачені поцілунки для швидкої реабілітації? — усміхнувся він куточком губ.

У цей момент двері без стуку розсунулися, і на порозі знову з'явився Алекс із планшетом:

— Перший, там аналітики від Максима передали звіти по... О, вибачте. Я заважаю терапії?

— Алексе! — рявкнув Даміан, намагаючись сісти вище. — Ти навчишся стукати?!

— За договором патронажу лікар  вимагала цілодобового моніторингу пацієнта, —  відповів боєць. — Я просто виконую інструкції. До речі, Єво Олександрівно, Анатолій Степанович запитував, чи потрібен вам на завтра додатковий перев'язувальний матеріал?

Я подивилася на розлюченого Даміана, потім на абсолютно спокійного Алекса й щиро, голосно розсміялася.