Швейцарія

Надвечір вони зайняли місця в машинах, за наказом Стена був увімкнений режим невидимості і вони рушили далі. Дорога тут була значно кращою, очевидно ГЛАДІУС її зовсім недавно використовував і тут не було такого чагарнику. Вже сонце хилилося до заходу коли перед ними відкрилася величезна водна поверхня.

— Боденське озеро, – сказав Стен.

Їхній шлях лежав вздовж берега. Швидко стемніло, але нічні сенсори дозволяли бачити навіть в темряві. На світанку проїхали руїни великого міста – Цюріх. Останні дні Віктор постійно бачив суцільні руїни міст і селищ, порослі чагарями колишні шосе. І повна безлюдна пустка. Ось у що перетворив людську цивілізацію ГЛАДІУС. Треба будь-якою ціною цю потвору знищити раз і назавжди.

Тепер вони на кожному кроці стикалися з активністю ГЛАДІУСа – над ними ширяли літаючи дрони, то тут то там вони бачили як пересуваються металеві павуки. На щастя маскувальна система надійно приховувала їх. Але вона могла працювати не більше тижня. Саме стільки часу було в них щоб знайти вхід в Новий Едем. Шлях їх пролягав на південь від міста Женева де їм належало знайти вхід в технологічний тунель. Потім маскувальна система вимкнеться на кілька днів і дрони їх тут же виявлять. Навколо них були порослі лісами гори з білосніжними вершинами між якими петляли залишки дороги. Тепер доводилось часом ухилятися від металевих павуків які іноді перебігали дорогу.

Берн вони проїхали опівдні, а ще через три години вони побачили перед собою величне Женевське озеро. Їх вже почали сповільнювати металеві павуки, які все частіше з’являлися на шляху. Але перед заходом сонця вони проїхали і зруйноване місто Женева. Тепер вони менше уваги звертали на грізне сусідство – над ними майже безперервно літали дрони, на кожному кроці зустрічалися металеві павуки. Крім того стали траплятися великі двометрові металеві краби. Стен повідомив що плазмові розряди цих дронів дуже потужні і небезпечні.

Містечко Нейдан. Саме тут треба шукати вхід в технологічний тунель. Новий Едем знаходиться під гірським масивом на великій глибині. Незважаючи на те що в них були точні координати вхід вдалося знайти лише через дві доби. Отвір у горі густо заріс деревами і чагарником.

Стен наказав Сінтії і Сільвії залишитися з Ельзою і Хільдою. Також він хотів залишити і Віктора. Але хлопець твердо заявив що повинен завершити справу свого батька і тому обов’язково має піти. Команда одягла захисне спорядження і увімкнувши маскування вийшли з машин. Стен крім пістолета і автомата дав йому дві плазмові гранати показавши як ними користуватись.

— Май на увазі, вони дуже потужні. Кидати треба якомога далі від себе і обов’язково після цього ховатися в укриття.

Вся команда була озброєна такими ж гранатами. Двоє дроїдів несли досить великий циліндр – термоядерний заряд який планувалося підірвати в Новому Едемі. Зберігали режим повного радіомовчання а між собою спілкувалися лише знаками і намагалися ступати якомога тихіше. Стен першим продерся крізь чагарник і ступив до тунелю тримаючи автомат напоготові. За ним прослідували інші і ось Віктор також ступив у темряву. Автоматично увімкнувся прилад нічного бачення на шоломі, тепер було добре видно тунель. Раптом назустріч їм шугонула зграя кажанів. Всі завмерли. Хвилина проходила за хвилиною. Здалося пройшла ціла вічність, але металеві павуки так і не з’явилися. Нарешті команда рушила далі. Місцями доводилося перелазити через купи каміння, де тунель обвалився. Вони йшли вперед вже кілька годин. Тунелю здавалося не буде кінця. Раптом попереду вони почули монотонне рівне гудіння. Воно ставало все сильнішим по мірі просування команди вперед. Згодом їм шлях перегородила потужна металева плита.