Люди

Зальцбург. Місто на північному-заході Австрії. Тут команда вирішила зупинитись на перепочинок. Вперше Віктор бачив засніжені вершини гір. Раптом Сінтія повідомила що бачить якийсь рух на інфрачервоних сенсорах.

— Це не можуть бути дрони і не тварини, дуже схоже, що я бачила людську фігуру, – сказала вона.

— Вікторе, одягни нашу уніформу, – наказав Стен, – візьміть всі повний комплект: шоломи, рукавиці і Вікторе, перевзуйся, бо твої крокуючі черевики налякають кого завгодно.

— Наші костюми мають режим невидимості, – пояснила Аннет помітивши здивування Віктора.

Через кілька хвилин група з чотирьох дроїдів: Аннет, Леона, Сінтії, Сильвії а також Віктор стояли в повній екіпіровці. Аннет натиснула долонею ледь-помітний синій круг в ділянці ключиці і в ту ж мить зникла. Розчинилися в повітрі і решта дроїдів. Віктор відчув дотик на рівні ключиці і в ту ж мить він став повністю прозорим. Аннет доторкнулася до шолома Віктора і він став бачити напівпрозорі фігури дроїдів.

— Мікрохвильовий сканер, дозволяє бачити об’єкти, що замасковані. Ми зараз невидимі і для теплових сканерів дронів ГЛАДІУСа. Тепер пішли знайдемо людину.

Обережно продираючись крізь чагарник і намагаючись не шуміти всі п’ятеро пішли в тому напрямі де зафіксували людську фігуру. Шолом дозволяв бачити об’єкти і в тепловому спектрі і вони швидко виявили людину. Це була білява дівчинка приблизно 10 – 12 років. Озираючись і ховаючись за кущами вона пробиралася між руїнами. Вона не помічала ні Віктора ні дроїдів. Потім дитина опинилася в обіймах такої ж білявої молодої жінки. За знаком Леона дроїди, намагаючись ступати якомога тихіше оточили жінку і дівчинку, а Віктору Леон дав знак наближатися до них по прямій. Всі одночасно вимкнули режим невидимості. Несподівана поява п’ятьох незнайомців які виникли просто з повітря неабияк перелякала і жінку і дитину. Вона намагалась затулити собою дівчинку щось швидко говорячи на невідомій Віктору мові. Аннет відповіла на тій же мові намагаючись її заспокоїти. Перемовини тривали досить довго. Нарешті жінка трохи заспокоїлась, дівчинка продовжувала злякано горнутися до неї. Аннет розповіла Віктору про суть розмови.

— Вони говорять німецькою мовою, жінка і дівчинка недавно були членами невеликої спільноти з трьох десятків вцілілих. Це дві сестри. Молодшій 12 років, її ім’я Хільда, старшій 22 роки, її звати Ельза. Приблизно 2 місяці тому машини знайшли їхнє укриття і вбили всіх. Ельзі із сестрою пощастило вибратися з підвалу до того як машини впустили туди нанокілери. Їм вдалося сховатися в колишній каналізації. Машини розшукували їх. Потім вони почули нагорі сильні вибухи і стало тихо. Довго не наважувалися піднятися нагору. Лише наступного дня нарешті набравшись сміливості Ельза визирнула з їхнього укриття. Повсюди валялися уламки Пекельного Павука, літаючих та повзучих дронів, а зарості та руїни сильно обгоріли. Весь цей час вони прожили ховаючись у підвалі однієї з руїн. В колишнє укриття спуститися не наважились оскільки нанокілери залишаються активними кілька тижнів. Дуже страждали від нестачі їжі, харчувалися яйцями птахів, комахами, корінням і стеблами рослин, потім почали з’являтися ягоди, воду пили зі струмка.

Скоро Хільда і Ельза вже сиділи в бронемашині жадібно накинувшись на їжу. Сільвія ввела їм нановакцину пояснивши що тепер нанокілери їм не страшні. А потім обох зморив сон. Аннет розклала сидіння поклавши їм під голови надувні подушечки і вкривши ковдрою. Мюнхен вони проїздили вночі. Віктор в цей час спав і руїни великого міста він так і не побачив.

Місто Меммінген. Саме поблизу його руїн вирішили зробити останню зупинку і прогулянку на свіже повітря.

— БЕАТРІС не змогла знищити всі ретранслятори ГЛАДІУСа. Очевидно вони знаходяться на вершинах і схилах гір і виявити всі не вдається. Тому ми змушені будемо увімкнути режим невидимості на всіх машинах. Отже не буде більше зупинок, а тому це остання нагода перепочити на свіжому повітрі, – повідомила Аннет.

Ельза і Хільда також покинули машину. Вони щойно прокинулися. Медику Сильвії довелося очистити їх організми від паразитів, яких вони набралися через антисанітарні умови останніх місяців. Навіть наважилися дати їм можливість скупатися в невеличкому озерці, дали їм новий чистий одяг який виявився в ящичку Аннет. Так само як і Віктор вони відчули голод через нановакцину і зараз сидячи на м’якій траві обідали запиваючи їжу водою. Машини були сховані під густими кронами могутніх дубів.