Підземелля

— Віктор і Аннет, можете йти – сказав Стен. ГЛАДІУС тимчасово осліп. Три дні тому ми знищили обидва ретранслятори в цій місцевості а тепер і Павук не зможе ретранслювати сигнал для дронів.

Віктор і Аннет рушили до входу в підземелля, йшли все-таки обережно так як дрони хоча тимчасово і втратили зв’язок з ГЛАДІУСом, але найпростіші рефлекси зберігали і могли атакувати. Аннет повідомила що в них у кожного є невеличкий прилад який пеленгує сигнали дронів і допомагає визначати їх місце знаходження. Майже годину вони обережно просувалися серед руїн. Нарешті в підвалі одного з будинків Віктор підняв кришку непримітного люка і вони спустились у підземелля. Він схопився за сигнальну мотузку і пішов по ній до дверей, але Аннет увімкнула ліхтарик і вони пішли далі при його світлі досить комфортно. Сама Аннет не потребувала світла, вона могла бачити в темряві завдяки здатності її очей бачити в інфрачервоному спектрі. Нарешті Віктор відкрив ще один люк.

— Аннет, обережно, тут драбина.

Вони спустилися в широкий тунель, який був колись лінією метрополітену освітлений тьмяними вогниками каганців. Їх відразу оточили люди зі зброєю напоготові.

— Васю, опусти автомат, він тобі не знадобиться. Я привів із собою гостю. Її звати Аннет. Нам терміново треба побачити Захара – сказав Віктор.

Василь підозріло оглянув Аннет.

— На поверхні щось добряче бабахнуло, ми думали що ти вже не повернешся.

— Великий павук відбігався, веди нас до Захара.

Вражений Василь мовчки повів їх вздовж тунелю. Час від часу їм зустрічалися люди, які підозріло поглядали на гостю. Потім вони зустріли зграйку дітлахів які радісно оточили Віктора. Віктор отямившись віддав їм кошик із суницями про який він вже практично забув. Аннет дістала пакунок із сумочки і віддала жінці яка вийшла щоб відігнати дітей від гості.

— Там шоколад – сказала вона.

— Звідки він? Ми про нього знаємо лише зі старих книжок? – спитала жінка яку звали Оксана, дружина Василя.

— З півдня, з території вільної від залізяк ГЛАДІУСА.

Всі вражено мовчали. Невже дійсно існує земля де не треба ховатися у підземеллі?

— Ми прийшли – Василь зупинився біля сталевих дверей і відчинив їх.

Віктор і Аннет пройшли всередину а Василь залишився назовні. Там їх чекав вже немолодий чоловік, ватажок групи вцілілих людей. Захар замінив Віктору батька після його зникнення.

— Думаю нам варто відразу сказати все як є – сказала Аннет – щоб між нами не було жодних таємниць. Я не людина, я дроїд, звати мене Аннет. Прибула з Африки, території звільненої від ГЛАДІУСА – очі Аннет засвітилися вже знайомими Віктору зеленуватими кільцевими вогниками.

Захар на здивування Віктора зустрів цю новину спокійно. Не злякався і не намагався схопитися за зброю.

— Мені розповідав дід про машини які протистояли ГЛАДІУСу. Але більшість з них були знищені. Як звати штучний інтелект який вас створив?

— БЕАТРІС – відповіла Аннет, – він єдиний який вцілів. БЕАТРІС створив доктор Вальтер Мюллер спеціально для боротьби проти ГЛАДІУСа. Ми збираємося відправитися в Альпи щоб знищити Новий Едем і стерти з цього світу ГЛАДІУС. Раз і назавжди.

— Багато хто пробував, але всі вони загинули, – і поглянувши прямо в очі Аннет Захар спитав – яким іменем доктор Вальтер Мюллер називав себе в радіопередачах з Кейптауна?

Віктор здивовано поглянув на Захара нічого не розуміючи.

— Доктор Віченцо, – відповіла Аннет – але звідки вам знайомий цей його псевдонім? Його знають лише БЕАТРІС, ми і знав сам доктор Мюллер.

— Два століття тому, через два місяці після Години Знищення прапрадід Віктора підібрав важкопораненого чоловіка який прилетів на маленькому літаку. Він назвався доктором Вальтером Мюллером. Він розповів, що намагався проникнути в Новий Едем і вимкнути ГЛАДІУС, але зазнав невдачі. Всі його люди загинули. Йому дивом вдалося захопити літак. Під час цієї спроби він був поранений і втративши орієнтацію полетів не в Африку а на схід. Літак посадив у полі на південь від Києва. Весь час повторював що треба зв’язатися з БЕАТРІС. Це штучний інтелект і лише БЕАТРІС під силу боротися з ГЛАДІУСом. Вимагав сказати їй що він доктор Віченцо, це пароль який знає лише БЕАТРІС та розумні машини які вона скоро створить. Доктор Мюллер передав одну річ яку він сказав треба неодмінно передати БЕАТРІС. Твій батько Вікторе перед тим як пішов в бік Альп віддав мені цю річ і щоденники твого прапрадіда. З них я про все і дізнався.

— А де ж ця річ, – спитала Аннет.

— Тут, у мене в сейфі, – Захар підійшов до сейфа, відчинив і дістав стару дерев’яну коробку. З неї він дістав потерті старі зошити – це щоденники твого прадіда Вітю, вони належать тобі – і з цими словами Захар віддав їх Віктору.

Потім Захар дістав невеличку металеву плоску коробочку і дістав з неї плоский шестикутний диск

— Тільки я не знаю, що це може бути.

— Це носій інформації. Спеціальний пристрій для запису інформації з комп’ютера. Такі використовувались тільки в одному місці – в Новому Едемі, ми зможемо його прочитати.

Захар віддав диск Аннет.

— Мені час іти. Ми скоро вирушаємо на захід в Альпи. Частина нашої групи залишиться очікувати транспорти, які відвезуть вас на південь а звідти відправлять до Африки. Ми послали мініатюрний літак-робот на нашу базу на березі моря, відправляти радіосигнал не ризикнули через небезпеку що його перехопить ГЛАДІУС.