Перше сімейне Різдвяно

Пройшло понад три місяці, як гучне весілля Бонсів погриміло не лише на весь Нью-Йорк. Прекрасна наречена мільйонера не сходила з обкладинок глянців та люб’язно давала інтерв’ю. Шарлі більше не боялася демонструвати своє кохання, а Ерік не боявся дихати. Недуг відпустив, мов ніколи не мав місця в його житті. Норовливий характер відшліфований за роки самотності нікуди не дівся, але тепер поруч був професійний приборкувач, з універсальними засобами проти нестерпності – обіймами та поцілунками.

Олівія могла вже самостійно ходити, щоправда, доки на невеликі відстані. Але вона з радістю їздила з матір’ю на фотосесії, інтерв’ю й навіть пробувала себе в ролі фотомоделі. Кетрін також почувала себе чудово, і не могла натішитися онукою та невісткою. В їх дім нарешті повернулися сміх та гучна радість, яка багато років пробула в німоті й докорах сумління.

Зима увірвалася в дім Бонсів яскравими вогнями, веселими піснями, гірляндами та святковими декораціями. Вперше за сім років життя, Олівія настільки повноцінно відчувала наближення Різдва та дух свят. Вперше вона бачила свого батька таким щасливим і розслабленим. Вперше він подовгу знаходився вдома та настільки часто обіймав її. Вперше… Все для них усіх було вперше за тривалий період життя.

На перше сімейне Різдво Ерік отримав подарунок про який геть не мріяв. За святковим столом в ошатно прибраній вітальні зібралася вся велика родина, друзі, рідні: приїхали батьки Шарлотти, бабуся з дідусем, Дебора з Раяном, містер Стівенсон, що останнім часом частенько навідував місіс Бонс та не приховував своїх ніжних почуттів до неї.

Під тріскіт каміна та напружене очікування присутніх Шарлотта у широкій, чорній сукні, затамувавши подих, спостерігала доки Бонс з цікавістю розгортав червоний, великий конверт.

– Лотті, я гадки не маю, що там може бути. Ми їдемо у відпустку?

– Можна сказати і так.

Коли вміст представ його погляду, тиша оповила все. Хвилинне мовчання порушило несміливе питання:

– Це те що я думаю? Я стану татом, вірно?

– Так, любий, ми вагітні. Це УЗД знімок нашого малюка.

Мало не розбивши тарілку Ерік схопився на ноги, обіймаючи міцно дружино.

– Чого ти так довго мовчала?

– Хотіла зробити сюрприз.

– Це найкращий подарунок, який ти могла мені подарувати. В мене буде донечка, чи син. Про що більше варто мріяти?

Перед її очима запалахкотіли яскраві іскри, в тілі з’явилася слабкість. Підтримка Еріка в цю мить стала неабияк вчасною.

– Лотті, мила, тобі зле?

– Запорукою виникнення усього живого є любов, – мовив знайомий чоловічий голос в її притупленій свідомості. – Саме в цьому почутті ховається простий, але водночас складний для втілення код життя. Кохай, тоді все поруч розквітатиме й оживатиме. Лиш відшукай істинне кохання та не побійся впустити його світло у своє серце. Справжнє кохання дало життя й нам з Олівією. Ваше з татом кохання, наш з Ліві світ.

Голос зник, а Шарлі прийшла до тями в розгублених обіймах майбутнього татка.

– Все гаразд, люба?

– Так, все гаразд.

«Цей голос, я чула його десь. Але де? Я точно знаю кому він… Олівер!? Так, цей голос належить Оліверу. «Ваше з татом кохання». Не може бути. Стоп! Сеньйор Де Ангело казав, щось про ім’я перед зникненням. Він знав, знав, що я скоро завагітнію. Він знав, що я очікуватиму на дитя. Сина? Олівера?»

– Еріку, якщо народиться хлопчик, ми назвемо його Олівером. Це питання обговоренню не підлягає.

– Я не посмів би й попросити про таке, – щаслива посмішка з відтінком суму та болю розтяглася на зляканому обличчя майбутнього татуся.

– Я кохаю тебе, Бонсе, – прошепотіла з посмішкою на вухо.

– Саме це повернуло мене до життя, Олівії повернуло повноцінного батька, а матері сина. Я знову покохав, хоч думав, що навіки захоронив у серці це відчуття всеосяжного сяйва.

«Світла у серці»

– Твоє кохання оживило цей дім, а тепер ти наважилася повернути мені втраченого сина. Яка сила твоя, Лотті?

– Я довіку кохатиму тебе, в цьому не моя, а наша сила, Бонсе. Лише в нашому коханні.