Добряче нервувала

Мей добряче нервувала, та покинувши захід, вийшла на двір у пошуках керівника.

– Не хвилюйся, люба, він знає, що робить, – Кетрін тепло посміхалася, слідуючи за дівчиною.

– А якщо він не взмозі повернутись?

– Він носить із собою новий сильний препарат і на крайній випадок у нього є телефон. Не нервуй. Ти привернула увагу журналістів, метанням по залі.

– Мені не по собі. Чому він не повідомив куди йде?

– Бо це впертий Бонс. Він і мені не каже.

– Вибачте, місіс Бонс. Він не повинен пер мною звітувати. Я перетинаю межі.

– Ти турбуєшся про нього, це не злочин. Я, навпаки, дуже рада, що в Еріка нарешті з'явилася дівчина, та ще й така щира і турботлива.

– Ви думаєте? – Шарлі розширила очі і почервоніла. – О, ні, місіс Бонс, ми не…, я не його дівчина! Ми не зустрічаємось.

– А хіба це обов'язково, щоб піклуватися і любити? – усміхнулася жінка, поклавши руку на плечі ошелешеної дівчини. – Ти ще дуже багато не бачиш, люба, дуже багато. Не хвилюйся, твій бос стоїть позаду тебе.

Дійсно біля вхідних дверей стояв блідий Ерік і неквапливо одягав жакет. Виявилося він прийняв ліки, трохи відсидівся в машині й вже готовий повертатися до гостей.

– Уже все добре, але я остаточно оговтаюся, якщо Шарлотта погодиться для мене заспівати.

– Еріку, я не можу співати на очах у світових селебертіс, я не впораюся.

– Ти, Шарлотта Мей, дочка своїх батьків, красива дівчина, яка має неймовірний голос, мій незамінний помічник, моя права рука, а іноді й голова. І це ти мені кажеш, що не впораєшся?

– Звідки Ви знаєте як я співаю? І в мене немає музичної команди.

– Я поговорив з твоїми друзями з «Джетт-Сетт», вони згодні завітати на свято і зіграти, що ти скажеш. Дай друзям засвітитися у світі великих зірок. Коли вони ще співатимуть на одній сцені з такими людьми? Заради мене, Лотті, прошу.

– Ви й чорта вмовите помолитися. Гаразд, я зроблю це.

– Мені достатньо тільки тебе, нащо чіпати бідних пекельних створінь? Гурт уже прибув, ходімо до Кларка.

Задоволений Ерік, здавалося, навмисне провокував представників преси і обійнявши дівчину за плечі підвів її до Патріка. Згодом підійшли і музиканти, але поведінка керівника не змінилася, а навпаки він пішов далі, турботливо забравши неслухняний локон з її обличчя, та прошепотівши на вухо:

– Ми з Патріком відійдемо на хвилину.

«Нащо ти це робиш, Еріку? Міг би і так сказати».

Бос загадково всміхаючись залишив помічницю з колишніми колегами, які проводили його розгубленим поглядом.

– Щоб йому! Ліаме, я не вирішила, що хочу заспівати, – мовила дівчина діждавшись коли обидва бізнесмени відійшли від них. –  Бонс, м'яко кажучи, змушує мене, а відмовити босу, сам розумієш.

– Босу, чи Бонсу! – кинув Колін, підходячи ззаду. – Ваша поведінка не схожа на робочі стосунки. Усі ці посмішки, погляди, твій зовнішній вигляд. Мабуть, його подарунок? – змірив очима колишню подружку.

– Це не твоя справа, – грубо відповіла Шарлотта, осмикнувши сукню.

– Значить його, – закинувши голову назад, засміявся хлопець. – Я недооцінив тебе, Мей. Думав ти справжнє, щире дівчисько з Хантінгтона. Ще переживав, що образив тебе. А ти просто привітна шлюха.

– Припни язика, Доноване, це ти ще смієш мені дорікати? Ти, який не міг визначитися між двома вогнями?

– Усе, припиніть, ви привертаєте небажану увагу, – втрутився Ліам, притримуючи Шарлотту за руку.

– І ти можеш так про мене судити? Я лише його помічник, але залюбки була б і  дівчиною. До твоєї відомості, він набагато приємніший у спілкуванні ніж ти.

– А в ліжку? – з глузуванням сказав Колін.

– Припини! – крикнув Ліам.

– Кого ти борониш, Лі? Вона ж підстилка багатого дядечка, не варта ні цента.

– Коліне! – до нього поспіхом підійшов Патрік. – Ти зараз же вибачаєшся, і ми залишаємо захід.

– Перед нею? – похитав головою соліст. – Ніколи!

– Ти сам винен, що у вас так сталося. Тепер поводься, як чоловік, а не шмаркач з підворіття, – говорив Кларк, бігаючи очима по зацікавлених обличчях гостей. – Її особисте життя не твоя турбота.

Далі Донована швидко вивели чорним ходом, подалі від журналістів та камер, доки ті не почали знімали назріваючу сенсацію. Кларку пощастило, що його вихованець не потрапив в об'єктиви фотоапаратів і камер, інакше вся ця історія була б вельми шкідливою для нього самого і не бажаною для Бонса.

Шарлотта, щоб не видати всієї правди посміхалася і намагалася вгамувати тремтячі руки і сльози, що накочувалися. Такої гидоти їй раніше ніхто не говорив.

«Хіба я винна, що він мене зрадив? Чи винна я, що потрапила під машину Бонса. Чи можу я себе хоч у чомусь звинувачувати в ситуації?»

– Лотті, все добре! – обійняв її Ерік. – Той малий виродок матиме вельми неприємну розмову і не лише з названим татусем, повір мені. Проблем більше з ним не буде.