Подарунок

Робочий день закінчився доволі швидко і вечір промайнув у дівочих приготуваннях до світського заходу. Непереборну тривогу викликала тема з сукнею, але вона вже здогадувалася, що Бонс повезе купувати нову. Сон довго не міг підібратися до неї і зробив це далеко за північ.

Зранку її розбудив водій Еріка, заявившись з величезним зеленим пакунком у руках.

– Доброго ранку, Рай! Що це ти приніс зрання? – завертаючись у халат, запитала дівчина, солодко зіваючи.

– Зрання? –  Паулс глянув на годинник. – Мей, взагалі скоро обід. А це, я так розумію подарунок боса.

– Подарунок? – забираючи коробку.

– Судячи з усього, сукня, – із-за спини водія вийшла Дебора. – Доброго ранку, спляча красуне. Давай вже показуй, що там.

Друзі зайшли у вітальню й Шарлотта поспішно зняла обгортку з чорної лакованої коробки, з надписом добре відомого їй бренду: «VB», й заціпеніла розглядаючи коробку.

– Та це сукня Баралле, – ахнула Деббі не помітивши ступору подруги. – Відкривай швидше.

– Шарлі, все гаразд? – Раян забрав презент і поклав на диван. – Ти аж зблідла, що не так?

Горло пустельною спекою благало води, але зібравши страх у вузду, рудоволоса красуня тихо прохрипіла:

– Деб, відчини, будь ласка, коробку.

Подруга розгублено, але мовчки виконала прохання. Поміж святкової золотої обгортки світ побачила та сама сукня, той же крій, той же шалений глибокий колір.

– Вау! Шарлотто, ти будеш у ній неймовірною.

Натомість дівчина зблідла ще більше, впала на коліна і заплакала. Питання залишалися без відповідей, допоки Мей не заспокоїлася і не принесла зі спальні вирізку із газети Хантінгтона.

– Це воно? Так? – прикривши рота рукою, запитала Дебора.

– Так Деббі! Воно ідентичне, то того, що подарував тато, – стримуючи сльози відповіла Шарлі. –  Я згадую лише дрібні деталі того вечора, але ж я знаю усю правду.

– Про що мова? – ошелешено запитав остовпілий водій

– Рай, можеш набрати Бонса і сказати, що Шарлотті погано почувається? Я піду з ним.

– Ти? – невдоволено кинув хлопець.

 – Ні! Я піду, я маю піти.

– Як ти почуватимешся у ньому? – подруга міцно обійняла, продовживши: – Ти маєш розуміти,  це не та сукня. Це зовсім інший виріб. І якщо тобі це важко осягнути, я готова виручити.

– Я не можу його підвести.

 У вхідні двері пролунав стукіт. Раян відчинив гостям і у кімнату до дівчат зайшла місіс Бонс:

– Дівчинко моя, що сталося? – кидаючись з обіймами до помічниці сина.

– Воно чудове, місіс Бонс, – приклавши смарагдовий «спогад» до себе, посміхнулася Мей.

– То це ти від радості? Мила моя, я щаслива, що тобі сподобалось. Ерік дуже переживав, обираючи його. Ой! – прикрила рота, рукою. – Бовкнула зайвого.

– Він самостійно купував його? – здивувалися усі присутні.

У коридорі пролунав гуркіт.

– Що це там відбувається?

– А, це? – посміхалася Кетрін, – Це команда краси. Ерік велів тобі передати, щоб ти відпочила і отримала від збору задоволення, а професіонали зроблять все самі.

– О, це так мило з його боку.

– Це перший бал, який Ерік влаштовує самостійно. Він хоче, щоб все було ідеально і партнерка, в тому числі.

– Самостійно? Але я мала б допомагати, напевно.

– Жінки мають допомагати там, де чоловіки того потребують, решта нас не обходить, –  жваво підморгнула. – Все передаю тебе у руки команди краси і зустрінемося вечері.