Відсутність кільця не говорить про вільне становище

Повернувшись додому наступного ранку Шарлотту найбільше турбувало питання потенційно чарівного атрибута в її володінні. Пляшечка сяяла мов ліхтар одночасно заворожуючи та відлякуючи.

«Настав мій час кохати без страху, але як, якщо я несу смерть? Хіба це тотожні поняття: кохання на все життя і смерть від кохання?»

– Що скажеш, Мері? – кицька з розумним виглядом вискочила на ліжко і замуркотіла. – Аби ж я розуміла, що ти зараз кажеш. Що ж мені робити з нею? – потрусивши рідиною у флаконі.

Мимоволі згадавши вчорашній вечір спиною пробігся холод. Не бажаючи більше ні хвилини залишатися вдома Шарлотта прибрала сліди суму червоною помадою і  вирушила у невелике кафе поряд із Бруклінським мостом, з вікон якого відкривався чудовий краєвид на хмарочоси на іншому березі Іст-Ривер.

Замовивши чашку ванільного лате та млинці, дівчина сумно обідала в надокучливій компанії важких думок. Вона зненацька усвідомила, що за час роботи на Бонса вона не мала нормальних стосунків. Були лишень кілька побачень, що обмежилися однією двома зустрічами, залишивши по собі неприємний осад.

Спостерігаючи за неспокійними водами річки, блукаючи закутками своїх спогадів, вона раз у раз натикалась на різні дивні обставини і ситуації пов’язані із бойфрендами. Тепер це точно не здавалося випадковим збігом.

«У чому ж справа? Що зі мною не те? Коли, з кого все почалося? Скільки себе пам'ятаю, стільки ж ця маячня й триває. Чи не так? Ну, з років п'ятнадцяти точно. Так, з першого ж хлопця все і почалося. Я завжди була прокляттям на чоловічі голови. А може мене дійсно прокляли? Але кому, кому це потрібно? За що?»

Її сумбурні думки безцеремонно перервав незнайомець, який запитав, чи можна скласти компанію за обідом. Чоловік був доволі симпатичним, але табличку на лобі з надписом: «бабій», прибрати забувся. Голодні очі так відкрито блищали хіттю, що Шарлотті здалося ніби її облили чимось масним.

– Вибачте, але я на побаченні з собою, – хоч невдоволено, але ледь посміхнулася Шарлі. – Сьогодні ні з ким не знайомлюся, вибачте.

Залицяльник не відразу здався, але все-таки повернувся за свій столик, не спускаючи очей з об’єкта його бажання.

«Щоб тобі млинець на штани упав. Невже ти думаєш, що так мене спокусиш, витріщаючись та блазнюючи?»

Гнів у її грудях наростав сніжною глибою, нічого не залишалося, як вийти доки не він не виліз назовні.

«Не вистачає тільки посваритися з цим ідіотом. Весь ранок зіпсував. Все ходімо, Мей, наїлися».

– Міс, це Вам, комплімент від шеф-кухаря, – усміхався доволі молодий офіціант поставивши перед нею ванільне морозиво, чим зірвав план втечі.

– О, дякую, це так неочікувано. Передайте йому спасибі і побажання легкого дня.

– Обов’язково, міс. Ви неймовірно вродлива, – зиркаючи в очі відвідувачці.

– Дякую.

Хлопчина мило всміхався, мовчки переминався з ноги на ногу, яку хвилину-другу, і зашарівшись витяг з кишені серветку, поспіхом залишив її поруч з десертом та зникнув з очей. Шарлотта розгублено взяла паперовий квадратик, де  кривим почерком був нашкрябаний номер телефону та наступні слова: «Чарівній леді з побажанням гарного дня. Буду щасливий познайомитися з Вами ближче. Філ»

 «Бог ти мій, і ти туди ж. Що коїться сьогодні? У чоловіків весняне  загострення якесь, чи в мені щось не те? Я хоч в одному місці, окрім своєї квартири, можу не привертати зайвої уваги?»

Холодне морозиво значно остуджувало полум’я гніву, яке знову спалахнуло під чиїмось доволі важким поглядом. Повернувши голову, в самому кутку зали вона помітила рудуватого шатена, що з посмішкою дивиться на неї.

«Ще один?» – різко відвернулася до вікна, щоб не зустрітися поглядами. – «Та що з ними? Вони у цьому кафе жінок ніколи не бачили? Ні, це параноя. Він не дивиться на мене, він витріщався у вікно, у спільне вікно для всіх», – повільно повертаючи голову у бік незнайомця. – «Чорт би його забрав, він таки дивиться на мене».

Від нервової напруги у висках пульсував біль, а перед очима почали миготіти незрозумілі золотаві блискітки. Дивак доволі різко підвівся і попрямував до її столика.

«Ну ось, не встигла», – мало не в голос промовила Мей, відвернувшись до вікна та вдаючи ніби нікого не помічає.

– Доброго дня, міс! – ледь помітно посміхався хлопець.

– Доброго! – буркнула не відриваючись від трапези.

– Я знаю, як це виглядає, але я Вас не клею. Не гнівайтеся зарання.

Шарлі повільно розвернулася до співрозмовника з іронією відповідаючи:

– Це тішить, бо я одружена.

Наступні дії змусили тіло дівчини завмерти в передчутті невідомого. Незнайомець нахилився над її вухом і усміхаючись прошепотів:

– Ми обидва знаємо, що це цілковитий обман. Але я нікому не скажу, не турбуйтеся.

– Обман? Відсутність кільця не говорить про вільне становище жінки.

– А відсутність чоловіка? – усміхаючись, нахаба доволі спокійно сів навпроти.

– Який Ви самовпевнений. Не боїтеся помилятися?

– Я не помиляюсь. Скажу навіть, що Ви не просто незаміжня, Ви навіть ні з ким не зустрічаєтесь.