Дін?

Цей день настав. Прибували гості і серед них Шарлотті дуже приємно було бачити Дебору та Раяна. Ця парочка, яка тільки нещодавно почала офіційно зустрічатися, давно стали невід’ємною частиною її життя, і дружба Дебори та Дрю, лише більше гріли серце.

«Всі важливі для мене люди поруч. Благословенний день. Цікаво, як там Ерік себе почуває?» - думала вона, стоячи біля вівтаря разом з подругами нареченої.

Хвилювання накрило стираючи сторонні думки, коли заграла музика і плавним кроком під руку з батьком увійшла її найкраща подруга, у ніжній сукні А-силуету, прикрашеній перлами.

– І ця жінка стане дружиною нашого найкращого друга. Хто б міг подумати, що дружба може привести до такого результату. І ще й у кого, у кого, то це в цих двох, – прошепотіла Шарлі, щиро усміхаючись.

– А може кохання воно насправді таке? Непідробне, своєрідне, саркастичне та зрештою ніжне й щире? – відповіла Дебора невідривно дивилася на Раяна, що стояв біля друзів нареченого.

– Певно так воно і є, – Шарлотта милувалась церемонією, де прийшов час обміну обітницями. В руках з'явилося легке поколювання, і зал похитнувся.

«О ні! Тільки не зараз, прошу».

 Ледь помітним серпанком за спиною молодят майнув образ Діна.

– Все, що я хочу, це бачити тебе щасливою, – казав Стів, тримаючи свою молоду дружину за руки. – Все про що я мрію, це бачити тебе сонну, розпатлану, але таку гарну кожного ранку свого життя. – Наступні слова друга здалися їй неприродно розтягнутими: – Все, що я хочу, щоб ти була щасливою і тобі не доводилося боятися свого щастя.

«Що?» - Шарлотта ухопилася за руку Дебори, щоб не упасти. Ватні ноги не відчували якусь мить підлогу, а очі не бачили нічого крім білого серпанку. Все минулося швидко, але встигло привернути до себе увагу подружок.

– Вийдемо! – Дебора нервово посміхнулася. – Все гаразд?

Озирнувшись й не знайшовши навіть сліду від попереднього марення, Мей відповіла:

– Т-так, Деб, все добре Я просто нервую. Дякую.

По закінченню церемонії на збережену дівчину чекав приємний сюрприз. Біля храму на молодят очікувала ошатна, світла карета прикрашена квітами, з п'ятьма білими конями. До Шарлі, яка одна з перших вийшла на вулицю, підійшов водій казкового транспорту та передав лист, що розчулив та приголомшив її до самих таємних закутків серця:

«Шарлотто, це мій весільний подарунок твоїм друзям. Твої близькі люди важливі і для мене. Передай молодятам мої найщиріші побажання й хай постараються не втратити один одного протягом усього життя. Ерік.

P.S: Гарно там мені відпочинь!»

Не стримавши пориву емоцій дівчина подзвонила босу:

– Доброго дня, Еріку! Дуже дякуємо за подарунок, він неймовірний.

– Привіт, Мей! Радий, що ти оцінила. Передай друзям мої вітання.

– Дякую, карета просто казкова. Дрю завжди мріяла про щось подібне в день весілля.

– Приємно чути. Як ти почуваєшся, Шарлотто?

– Все добре. Хоча, якщо чесно, я вже втомилася відпочивати. Наречена мене втомлює більше Вас.

– Невже це можливо? –  засміявся.

– Виявляється можливо.

– Як справи зі спогадами?

– Стабільно. Я нічого не згадала. Лікар Льюїс радить не зациклюватися на цьому.

– Гарна порада. Не засмучуйся, все налагодиться. Твоє головне завдання весело провести час сьогодні та гарно відпочити в останні дні відпустки.

– Слухаюсь, містере Бонс!

– Молодчина! – Ерік тепло посміхався. – Чекатиму тебе з наступного тижня в офісі. Бувай! – поклав слухавку.

«Я скучила за тобою, чи що? Ти можеш бути доволі милим і сердешним, Еріку. В чому проблема проявляти це частіше? Хоча певно не варто. Моя теперішня, дурна посмішка вже й так може викликати непотрібні запитання. Все, Мей, струси ці дивні емоції і зустрічай Дрю з її дитячим захватом від карети».

Так і було, наречена дійсно по-дитячому відреагувала на презент Бонса, розплакалася і навіть написала лист подяки за такий чудовий подарунок.

Свято майоріло вогнями, лилося ніжними мотивами ліричних пісень та гріло присутніх сімейною атмосферою. Сміх, веселощі та радість переповнювали Шарлі, яка мала одну проблему у вигляді колишнього бойфренда. Весь вечір вона намагалася обходити стороною Дейтона, який звичайно не міг пропустити весілля кращого друга. Але хлопець очевидно так само волів триматися на відстані, не створюючи додаткових проблем чи незручностей.

Останній тиждень відпустки промайнув швидко і нарешті Шарлотта дійсно могла відпочити, тепер уже не від роботи, а від весільних приготувань. Повернувшись додому, вона забрала Мері від наглядальниці і перше, що вирішила зробити в перший день прибуття, це прибратися у квартирі.

Віднайшовши сяючу пляшечку у тумбі біля ліжка, наповнену водою з екскурсії Італією, дівчина налякано кинула її назад.

– Що за?

«Як вона тут опинилася? Я її привозила? Але навіщо? Навіщо я її притягла сюди? Вона аж іскриться, але як таке можливо? Відколи вона стала такою?»