Розтинаючи простір літнього вечора

Посапавши дві години Шарлі прокинулася іншою людиною. Дійсно цей тиждень витиснув із неї останні соки, які допоміг відновити пообідній сон. Але пошук сукні не дав провести цей незапланований вихідний спокійно. Це був повний провал. Парочка вечірніх нарядів, які бували на всіх попередніх святах вже не годилися для подальшого використання, принаймні точно не сьогодні. Дебора люб'язно запропонувала плаття зі свого гардероба, але пишні форми Шарлі не увійшли до її вбрання, попри всі хитрощі та спроби.

Купувати нове було ніколи. Зовсім зневірившись Шарлотта вирішила зателефонувати місіс Бонс, яка дуже тепло відносилася до неї й завжди із задоволенням допомагала добрим словом та порадою.

– Як гадаєте, Ерік дуже засмутиться моїй відмові?

– Засмутиться? Та ти просто уб’єш його чоловічу гордість, –  сміялася жінка. – О, люба, не турбуйся! Нічого не роби, Еріку не телефонуй. Я скоро буду у тебе, вирішимо це питання.

Менш як за годину місіс Бонс постукала у її двері, тримаючи у руках червону сукню. Довжина в підлогу, приталений силует з високою лінією талії, каплевидним вирізом на грудях та частково відкритою спиною.

– З великою радістю передаю її тобі, Шарлотто. Це моя улюблена сукня в гардеробі. В ній я відвідала свій перший прийом з покійним містером Бонсом, в якості нареченої. Елегантний образ з вогником. Саме те, що розкриє твою суть.

– Воно дуже гарне, але…

– Без, але. В мене не має дочки і вже не буде. Я хочу, аби ти носила його. Будь впевнена, що сьогодні такого подібного не зустрінеш. Воно поза модою і часом, тобі має шалено личити цей глибокий відтінок.

– Я не знаю, як Вам дякувати, місіс Бонс, – міцно обійняла жінку. – Я почуваюся, як Попелюшка.

– Я не фея, Шарлі, тобі просто пощастило, що я була одного з тобою розміру, – посміхалася жінка, погладжуючи дівчину по спині. – Одягайся, не витримую так хочу побачити тебе у ньому.

Рівно о шостій, як було домовлено, біля будинку Мей стояв сріблястий скакун Бонса. Розтинаючи простір чарівного літнього вечора, до нього неспішно йшла мрія багатьох чоловіків тієї днини. Червона сукня сиділа ідеально, наче шилася для Шарлі під замовлення. Своїм винним відтінком вона запалила живе полум’я її рудого волосся, що м'якими кучерями падало на плечі. Легкий макіяж ефектно доповнювали червоні губи. А ось від улюбленого парфуму довелося відмовитися, попри героїчні заяви керівника про свої нові ліки.

Раян сидів за кермом із сумним виглядом розглядаючи перехожих. Шарлотта вийшла з будинку і відразу потрапила в його поле зору, безсоромно зірвавши з губ водія захоплення:

– О, мій Бог, вона неймовірна.

– Не можу не погодитись, але прибери очі з моєї… – Ерік дивно посміхнувся ще раз кинувши погляд на дівчину й з ніжністю, якої певно ніхто з працівників ніколи не чув, додав: – помічниці.

– Я зустріну її, містере Бонс.

– Дякую, Раяне, але сьогодні я сам.

Галантності Бонса можна було лише заздрити, Шарлотта трохи ніяково дивилася на чоловіка в смокінгу, що мов модель зійшов з подіуму та чекав її біля авто.

«Який він сьогодні особливий. Як можна бути таким ідеальним зовні і складним у середині? Ця стійка, усмішка… О, Мей, вимкни цю дебільну посмішку, не на побачення їдеш. Він твій бос, ти його підлегла, ви не…»

– Сьогодні ми будемо парою, що зірве всі погляди. Неймовірно виглядаєш, Шарлотто, – усміхаючись сказав Бонс, поспішаючи відчинити двері авто перед розквітлою в посмішці дівчиною.

– Дякую, Еріку, за комплімент і можливість відвідати свято, – вона не помітивши того відкинула офіціозність голосу, поведінки й думок.

– Тобі дякую, що погодилася провести вечір п’ятниці в моїй компанії.

– Я обіцяла бути завжди поруч.

Їх погляди завмерли сплітаючись воєдино, пара застигла відчуваючи жар кожним міліметром тіл, що безжально підігрівав ледь вловимий літній вітерець. Бос та підопічна на мить позбулися усіх думок та слів. Вони були непрохані, зайві, нікому непотрібні. Раян технічно потупив носа в мобільний удаючи, що нічого не чує і не бачить. Через яку хвилину Ерік просто злегка посміхнувся, запрошуючи дівчину до салону авто, а Шарлотта погоджувально кивнула, сідаючи у нього.

Мовчазна дорога. Двоє їхали мов підлітки на осінній бал, боячись поглянути один на одного. Вже перед самим рестораном Бонс завів світську розмову стосовно погоди й трохи розвіяв напругу.

Вечір видався напрочуд вдалим й цікавим. Приємна дружня атмосфера, веселощі, радісні посмішки та теплі слова на адресу іменинника. Всі члени гурту «Джетт-Сетт», що звичайно були присутніми на святі, не абияк зраділи прибуттю Мей, хоч  її супровід у вигляді Бонса, доволі напружував спілкування. Здавалося, колишні колеги по сцені трохи боялися суворого погляду чоловіка й замовкали подекуди на півслові. Інша справа склалася, коли Ерік тактовно покинув супутницю поспілкуватися з друзями. Тоді команда не стримувала слів радості та обіймів.

Патрік цього дня світився від щастя й навіть співав разом із групою. До речі, робив це доволі непогано. Коли черговий тост зголосився говорити Бонс. Шарлотту з залу вивів Марк, висловивши неочікуване прохання:

– Заспівай з Коліном, я тебе молю.