IV. Допоки смерть не розлучить нас

День не привертав до себе цікавості. Робота кипіла, а втома Шарлотти давала про себе знати. У її кабінеті щільно пахнуло ваніліном, бо кава пилася щогодинно з додаванням ароматизованого цукру. Але в обід Дін нагадав про вечерю й втома потроху змінилася на радість.

Місцем зустрічі чоловік обрав «особливий» ресторан, саме той, де проходило їхнє перше побачення, святкування першого місяця стосунків та переїзду. Шарлі здогадувалась, що Дін очевидно щось вигадав, а це означає одне – привід згадувати цей вечір все життя обов’язково буде.

Тому, щоб відповідати моменту, довго не думаючи над образом, Шарлотта передяглася у чудову смарагдову сукню від «VB», витвір рук самого Вінчелло Баралле, відомого італійського дизайнера. Вбрання розшите дрібнесенькими кристалами заіскрилося, як тільки дівчина зняла пальто. Довгі рукави, та відкрита спина відверто дражнили чоловічі погляди, дорогою до столика, де очікував Дін. Не давав повного ходу розпусним чоловічим думкам доволі закритий крій передньої частини. Горловина човником відкривала витончену шию і гарні ключиці, демонструючи аристократизм постави та не бажання виглядати вульгарно.

Столик замовлений у спільному залі, губився між сотень ароматних квітів та свічок. Саме сьогодні ресторан відзначав річницю відкриття й візуально зробив усе, щоб відвідувачі купалися у розкоші. Золоті підсвічники, жива приємна музика та ріки шампанського – все для гостей закладу, які з цікавістю та заздрістю розглядали молоду пару.

Дін галантно зустрів дівчину, цілуючи руку, як в принципі робив завжди, і допоміг сісти. Шарлотта не тямившись від щастя не могла стримувати посмішку, та приховувати сяйво кохання в очах, коли він був поруч.

Гарні, закохані, ідеальні…

Тепла розмова, смачна їжа й напої. Вечеря маже добігала кінця, а особливого нічого не сталося. Та все одно цей вечір був одним з найромантичніших у житті Шарлі. Чекати на десерт парочка вирішила в танці під ніжні звуки інструментів.

– Мила, мені тут не вистачає лише одного, тихо мовив Дін.

– Чого? Як на мене, все чудово.

– Ні, мені не вистачає твого голосу, – усміхаючись. – Я хочу, щоб ти заспівала.

– Діне, ні! Я на це не куплюсь. Це ж тобі не караоке, – його прохання ніби не було якимось із рубрики «занадто», але трохи пригнітило дівчину.

– Прошу тебе, заспівай ту, що співала у «Берилі».

– Ти знаєш, що я не люблю співати на публіку.

– Але в тебе чудово виходить. Прошу, принцесо, зроби це заради мене.

– Мені не зручно.

– Я так люблю, коли ти співаєш. Твій дар треба дарувати, а не ховати. Я домовлюсь, тобі дозволять виступити. Будь ласка, Шарлі!

– Добре! Але це лише заради тебе.

Якихось кілька хвилин, і Шарлотту запросили на сцену. Під найніжніші звуки інструментів до зали полився ніжний потік слів пісні.

Слухачі охоче та щиро аплодували її таланту.

«Я зробила це. Я більше не боюсь. Я нарешті можу співати».

Ейфорія полонила серце співачки, страх ніби і не був знайомими їй п’ять хвилин тому. Стоячи на сцені й купаючись в оваціях, вона раптом помітила відсутність Діна. Розвернувшись, щоб рушити на його пошуки, Шарлотта вперлась у громіздкий букет червоних троянд, які чоловік тримав дивно посміхаючись.

«Чого це ти так нервуєш, Річардсе? Що за погляд?» – думки завирували гучно й тривожно.

– Тобі було цікаво, чому я покохав тебе? Тому що ти, Шарлотто Мей, найпрекрасніше, що зі мною траплялося в житті, і я не уявляю його без тебе. Ти моя зоря, що показує єдиний вірний шлях. Я готовий возносити й величати тебе допоки дихаю, допоки б’ється моє серце.  Я люблю тебе, Шарлі, – ніжно, трохи запинаючись, говорив Дін, стаючи на одне коліно. –  Будь моєю! Виходь за мене заміж! – вийнявши з кишені коробочку з кільцем.

У залі повисла тривожна тиша, чекаючи відповіді. Шарлотта, приголомшеними очима бігала поглядом по обличчю коханого.

«Матінко рідна, це пропозиція? Він щойно освідчився? Божечки, він дійсно освідчився. Це ж обручка».

Коли мозок обробив усі події по її щоках потекли рясні сльози.

– Шарлотто? – від нервів лівий куточок губ чоловіка почав посмикуватися, але він досі усміхався. – Скажи щось, люба!

– Так! Я згодна вийти за тебе!

Зал вибухнув оплесками, а Дін підхопивши її на руки закричав:

 – Вона сказала «так»!

Дівчина відчула, що втрачає реальність. Тепер вона ніколи його не втратить. Ніколи знову не пізнає самотності.

– Тепер, ти тільки моя! – тихо прошепотів на вухо, ставлячи майбутню наречену на підлогу.

– Назавжди! – відповіла Шарлотта.

«Допоки смерть не розлучить нас».

Шарлі милувалася мерехтінням кільця на безіменному пальчику і чекала на ганку таксі, поки Дін відійшов по забуті у закладі квіти. Цим моментом скористався повненький, середнього зросту чоловік, ненабагато молодший за її батька:

– Мила, що він тобі дасть? Виходячи за нього, ти не здобудеш нічого доброго. Поїхали зі мною, я із задоволенням покажу яким має бути справжній чоловік, – бридко посміхаючись, незнайомець потягнувся до руки наляканої дівчинки, яка мовчки позадкувала назад.