Нарешті хтось тебе витягне у люди

Кажуть, що кохання врятує світ,

Але іноді кохання може врятувати

Набагато більше – ЦІЛЕ ЖИТТЯ!

Н. Паррел

Нічна дорога. На лобове скло автомобіля, що занадто швидко їхав, вітром принесло сторінку з газети. Там зображувався чоловік у костюмі з метеликом, але ні обличчя, ні тексту було не розібрати з заднього пасажирського сидіння. Різкий звук гальм і темрява перед очима.

***

«Ну геть слабкодуха стала, переживаю через якийсь дурний сон. І навіщо тільки попросила Дрю забрати мене з занять? Краще б почекала автобус. Вона заразюка знала, що я не зможу витримати її скиглення. Знову дала себе вмовити, тепер доведеться йти», – щільніше замоталась в зелене пальто, думала дівчина, роздивляюсь своє відображення у брудному склі татового автомобіля, що стояв біля будинку.

Хвилясте, густе, руде волосся відбивало світло ліхтаря, палаючи нестримним полум’ям та виразно контрастуючи зі світлою шкірою і ясними сіро-блакитними очима. Її пухкі губи розтягнулися у посмішці, побачивши на ґанку матір, яка відразу надягнула на голову доньки капюшон.

– Хантінгтон і так знає свою першу красуню, не варто застуджувати голову, міс Мей.

– Ну, мам, травень на дворі, до того ж мене Дрю підвозила. Ходімо мерщій у дім, мені ще перевдягатися треба встигнути.

– Ти знову кудись йдеш? Шарлотто, на дворі дев’ята година, дай собі перепочити, так не можна. Саморозвиток це дуже добре, але і відпочивати колись варто. Хіба ти ходиш ще на щось щоп’ятниці, окрім вокалу?

– Ні, я йду з Дрю у нічний клуб.

– Нарешті хтось тебе витягне у люди. Може там і хлопця знайдеш. Мені сьогодні снився дуже неоднозначний сон. Хтось вручав тобі червону троянду, а це до…

– Ма, я не говоритиму на цю тему, знову.

– Знаю, мила, що тобі робили боляче, але не можна ставити хрест на чоловіках. Ти обов’язково зустрінеш свою людину і вірю, що дуже не довго до того дня. Ти ж знаєш, що ціле життя може змінити одна мить.

Шанувальників у житті Шарлотти траплялося доволі багато, бо до привабливої зовнішності дівчина ще й володіла добрим, розважливим характером. Але розмови з матір’ю про минулі невдачі та надії на майбутнє не приносили радощів. Не приносили, бо надії вже не було. Усі її колишні, або раптово зникали без причини, або, мов шалені, починали ревнувати до кожного стрічного, й доводилося тікати від них самостійно. Одного змінював інший, і все знову повторювалося.

За годину Шарлотта стояла напроти великого дзеркала у своїй кімнаті, й посміхалась власному відображенню. Дівчина милувалася собою та робила це без нарцисизму, а навпаки з вдячністю долі, бо добре пам’ятала себе інакшу: руденьку, пухкеньку дівчинку в окулярах та брекетах, яка частенько потерпала від знущань однокласників, не користувалася популярністю серед хлопців, та й взагалі не була прикладом впевненості у собі. Все що Шарлотта робила добре, на її думку, то це навчалася та неймовірно співала, хоч і старанно це приховувала.

Ті не такі й уже далекі події були мов минулим життям, межу в якому провело єдине літо. З її тілом почали відбуватися стрімкі зміни, які навряд чи могли залежати тільки від фітнесу, на який Шарлі почала ходити. До неї повернувся зір, волосся стало густішим і яскравішим, шкіра очистилася від підліткового висипу й походила на білісінький мармур, навіть криві, рідкі зуби, які два роки вирівнювалися стоматологом, прийняли нормальний естетичний вигляд.

Перша осінь нової Шарлотти Мей зустріла її бурхливим вихором шкільного життя, яке раніше проходило повз. Вона стала вродливою, підтягнутою, впевненою у собі дівчиною з ідеальною посмішкою, без окулярів та прибраного на потилиці тоненького, блідо-рудого хвоста. В красуні з'явилося багато нових друзів, знайомих, і звичайно, шанувальників. З усіма цими приємностями у її життя прийшли: перші побачення, поцілунки, квіти, зізнання у коханні, серйозні стосунки, перший біль зради, перша ненависть, перша помста, перші розчарування в дорослому житті. Але попри це Шарлотта рухалася вперед і вірила, що все це вперше та востаннє.

Скільки ж разів після того їй доводилося рухатися знову і знову, витираючи сльози, ковтаючи образи, тримаючись гордо й незалежно, не втрачаючи при цьому доброти та власної гідності. Скільки разів доводилося вчитися знову вірити чоловікам та наостанок віри не залишилося.

В кімнату буквально влетіла білява дівчина та розпласталася біля ніг Шарлотти.

– Дрю, може варто менші підбори одягати? – сміялася Шарлі, допомагаючи подрузі звестися на ноги.

– Смішно, Мей, – незадоволено засопіла гостя. – Я на тебе задивилася, ось і не помітила поріг.

– Знову. Ти вкотре тут падаєш? Нагадай-но.

– Чого жалієшся, треба було бажання загадувати, зірка впала прямісінько до твоїх ніг, – дівчина розправляла коротеньку золоту сукню, яка ідеально сиділа на стрункій талії.

– Наступного разу так і зроблю.

– Дотепно, Мей, дотепно. До речі, ти сьогодні неймовірно виглядаєш. Давно ти не одягала цю сукню.

– Я не хотіла згадувати день, коли була в ній останнього разу. Та сьогодні я зрозуміла, що варто відпускати минуле і це перший крок. Сукня не вина, що мені трапився черговий козел.