***

- А я не проти, - сказав він, - чисто для зручності спілкування.

Я помітив, що в цьому кутку було набагато чистіше, ніж в обідній залі, та й на стіні коптила масляна лампа, а не лучина.

- Ось зараз, - сказав Хранитель, вивчаючи мене, - ти гадаєш, чи не використовую я проти тебе магію? Може так, а може й ні.

- Хіба це має значення? - запитав я. – Я прийшов, бо мене попросили дві милі принцеси. А принцесам я ніколи не відмовляю, це закон мого життя. А ти вже подбай, щоб я почувався з тобою комфортно, - з магією, чи без.

- Вони наказали тобі зустрітися зі мною? - запитав Хранитель.

- Наказувати на цій території мені може тільки Лорд, а вони попросили, - уточнив я.

- Добре, тоді почнемо,- сказав Хранитель. – Давай листа.

Я простяг йому пакет. Він витяг з нього аркуш паперу і швидко пробіг очима. Потім відпрацьованим рухом сховав листа у складках свого плаща.

- Містяни нас не люблять, Алексусе, - філософськи промовив він. - Думка про те, що поруч знаходиться хтось, здатний впливати на їхні почуття, якимсь «таємничим» способом, змушує їх відчувати незручності, якщо не страх. Вони не розуміють, що впливати на інших може кожен в цьому світі. Насправді, у маніпулюванні людьми і полягає суть всіх взаємовідносин, – у будь-якому суспільстві.

Він притулився до стіни, і на якийсь час заплющив очі, продовжуючи говорити:

- Подумай ось про що, Алексусе. Що робить чоловік, коли домагається уваги жінки? Звичайно, намагається маніпулювати нею, щоб досягти її прихильності. Що відбувається, коли два старих друга сідають випити разом? Вони розповідають історії, намагаючись справити враження на співрозмовника. Все життя людина намагається показати себе у вигідному світлі, і здобути владу над іншими. У цьому немає нічого поганого, тому що всі ми залежимо один від одного. І живучи в суспільстві, ми намагаємось пристосовуватися один до одного, і впливати один на одного.

Хранитель поклав свою руку на мою і сказав:

- Різниця між нами та людьми, у цьому залі, лише в тому, що ми усвідомлюємо те, що робимо. І ще маємо невелику перевагу над ними. Здогадуєшся яку?

Я глянув у його фіолетові очі і відповів:

- Я не вважаю перевагою те, що ти ангел у людській подобі. І навіщо тобі це все? Яка в тебе місія в цьому світі?

Хранитель розвів руками.

- Мені здається, відповідь очевидна. Людина – велика цінність для Творця, і для нього цінна її Віра. Але відколи імператор Костянтин, під натхненням, придумав християнство, істинна релігія канула в небуття. Християнство забороняє вірити в будь-кого, окрім Ісуса Христа, і інквізиція пристально слідкує за цим. І якщо ми не збережемо в людській пам'яті Творця, то згодом від нашого вчення нічого не залишиться на землі.

- Ти хочеш сказати, що ви хочете повернути Віру, яка померла тисячі років тому? – недовірливо запитав я.

Хранитель кивнув.

- Християнство не вічне, - тихо промовив він. – Не знаю, хто зруйнує цю релігію, але кінець все одно настане, так було за всіх часів. І коли це станеться, люди захочуть повернутися до істинної релігії. І тоді вони звернуться до нас, Хранителів, і ми повернемо людству забуті істини.

- Вас, Хранителів, лише дванадцять? - запитав я.

- Цього достатньо, щоб передати знання наступному поколінню, – Хранитель ледь помітно посміхнувся, спостерігаючи за моєю реакцією. – І я думаю, що в майбутньому нам вдасться об’єднати народи, своєю метою, незважаючи на те, що вони погрузли в війнах, які ми не можемо зупинити. Але ти ще побачиш їхню єдність, коли вони усвідомлять цінність миру та злагоду між собою.

- Це ти в листі Зари прочитав? - запитав я. - Що там ще написано про світ? Про які Врата вона там пише?

- А яке це має значення для тебе? – поцікавився Хранитель, намагаючись приховати роздратованість. – Ти і без цього спрямовуєш події у потрібний бік, і завжди використовуєш оточуючих у своїх цілях. Я не правий?

Я зітхнув і похитав головою.

- Це ти спеціально, вже кілька разів, використав лестощі на мою адресу? - запитав я, і продовжив. – Бачу, мої інтелектуальні канікули скінчилися.

Хранитель посміхнувся.

- У мене до тебе є пара запитань.

- Просто вмираю від цікавості.

- Вони можуть тобі не сподобатися.

- Дурня, я не злюся через муху в борщі. І не таке бувало.

Хранитель голосно засміявся і промовив:

- Не кажи більше нічого, бо в мене відпаде бажання зв'язуватися з тобою. Доведеться потім лоба чухати, від здивування.

- Мені байдуже.

- Що це означає?

- Не маю уявлення, - відповів я. - Але погодься, прозвучало непогано. Ти будеш ставити запитання?

- Я передумав. Можливо потім, колись, в майбутньому.

– Коли? - запитав я.

- А яке це має значення? - запитанням на запитання відповів Хранитель. - Це буде урок, який тобі доведеться засвоїти. Цікавий буде урок. Такий собі привіт від Учителя, з небесного Посольства.