Глава 7. Пошук закономірностей

Ранок на «Альтаїр-7» почався з незвичного відчуття напруженості. Олексій увімкнув консоль і одразу помітив, що графіки сигналу змінилися: вони стали ще складнішими, утворюючи невідомі раніше фігури, які неможливо було передбачити.

— Сьогодні він якось по-особливому реагує, — промовив він, нахиляючись над екраном. — Можливо, він очікує від нас нового підходу.

Ірина підійшла і уважно спостерігала. Вона помітила, що при спробах навмисно змінити емоції сигнал реагує швидше, а патерни стають чіткішими.

— Він відчуває нашу напруженість, — сказала вона тихо. — І, здається, використовує її для формування нових комбінацій.

Вони вирішили розпочати систематичний пошук закономірностей. Олексій взяв аркуш і почав записувати кожну реакцію сигналу на конкретну думку чи емоцію, намагаючись знайти закономірність між вхідними даними і патернами на екрані.

— Якщо ми зможемо зрозуміти хоча б базові принципи його поведінки, — промовив він, — то, можливо, зможемо передбачати його реакції.

Ірина обережно додала:

— А якщо сигнал змінюватиме свої закони? Якщо він постійно еволюціонує, наші спроби зрозуміти його можуть бути марними.

Олексій задумався. Вони працювали годинами, фіксуючи кожен коливальний рух графіків, кожен сплеск світла, кожен новий візерунок. Поступово з’явилися перші закономірності: деякі патерни сигналу реагували лише на страх, інші — на сумнів чи нерішучість.

— Він наче створює власну мову, — прошепотіла Ірина. — Але вона не слова, а емоції, реакції, наміри.

Щоб перевірити гіпотезу, вони провели серію тестів. Олексій уявив просту команду: «Зроби коло». Графіки відповіли складним спіральним рухом, який завершувався круговим візерунком.

— Це вже щось схоже на сигнал для спілкування, — сказав він. — Але він хоче більше, ніж прості форми.

Протягом дня вони провели ще кілька експериментів: змінювали емоційний стан, використовували різні комбінації рухів і думок. Сигнал постійно реагував, утворюючи нові патерни, яких раніше не було. Кожна спроба, яка не відповідала його «логіці», створювала хаотичні фігури, ніби він «карає» за невірний підхід.

— Він перевіряє нас не лише на знання, а на спокій, сміливість і щирість, — промовила Ірина. — І від того, як ми будемо поводитися, залежить наступний етап взаємодії.

Вечірній світло пробивалося крізь скло куполу, але всередині станції панував інший ритм. Сигнал продовжував еволюціонувати, а вони намагалися зрозуміти його суть. Кожна хвилина спостереження додавала нові відомості, але й водночас породжувала нові запитання.

— Ми наближаємося до чогось більшого, — сказав Олексій, дивлячись на патерни. — Але це більше, ніж просто контакт. Це випробування нас самих.

Ірина кивнула, відчуваючи, що сигнал вже давно перестав бути лише кодом. Він став випробуванням для їхніх розуму і серця, тестом на здатність залишатися людиною перед невідомим.

Ніч опустилася на станцію, а графіки на консолі продовжували пульсувати. Олексій і Ірина сиділи, мов зачаровані, розуміючи, що кожна хвилина взаємодії з сигналом відкриває нові горизонти — і водночас показує, наскільки вони уразливі перед силою, яку ще не зрозуміли.