Чому не варто ділитися своїми планами?

"Хочеш розсмішити Бога - розкажи йому про свої плани", - говорить приказка. Справді, часом навіть ретельно продумані, "вірні" перспективи зриваються через непередбачені обставини. Або ... людина сама відмовляється від наміченого. Виявляється, ще минулого століття цей феномен привернув увагу численних дослідників.
Здавалося б, щось намітивши (купити автомобіль чи будинок, поїхати у відпустку за кордон, одружитися, розпочати бізнес), логічно розповісти про це друзям та знайомим, щоб вони нас підтримали та пораділи за нас. Однак ще в 1933 році зарубіжні психологи з'ясували, що чим більшій кількості людей ми розповімо про свої наміри, тим менша ймовірність, що вони будуть втілені в життя.
У чому тут фішка? Якщо ми розповідаємо про свої плани заздалегідь, це в нашій підсвідомості стає доконаним фактом. Якщо мету підсвідомо вже досягнуто, то, відповідно, в індивіда знижується мотивація.
Професор психології Нью-Йоркського університету Пітер Голлуітцер торкнувся цієї теми ще 1982 року у своїй книзі "Символічне самозаповнення". Нещодавно він провів низку досліджень, у яких взяли участь 63 людини. Виявилося, що люди, які не ділилися своїми планами з іншими, виконували їх з більшою ймовірністю, ніж ті, хто публічно розповідав про них та отримував схвалення та підтримку оточуючих.
Професор Голлуїтцер вважає, що розповідь про свої наміри дає нам "передчасне почуття завершеності".У нашому мозку присутні так звані "символи ідентичності", які допомагають нам скласти уявлення про себе. Щоб такий символ виник, достатньо не лише дій, а й просто розмов про них. Припустимо, Ви розповіли про свій намір написати дисертацію та представили себе кандидатом чи доктором наук. Мозок задовольнився цією грою уяви, і у Вас зникає стимул робити щось для досягнення цієї мети — вступати до аспірантури, шукати наукового керівника, сидіти в бібліотеці, збираючи матеріал та інше.

© Юта Радуга 2023