Розділ 18. Невидимий ворог

База опору знову була занурена у роботу. Після успішного удару по вузлу в Гонконзі команда відчувала тимчасове полегшення, але напруга не зникла.

"Ми продовжуємо відрізати їхні кінцівки, але вони знаходять спосіб відновлюватися," сказав Дмитро, дивлячись на проєкцію мережі змовників. "Це як воювати зі спрутом. Ми не знаємо, де його голова."

"Вона десь тут," сказала Ярина, показуючи на велику червону точку на карті. "Європейський штаб. Це їхній останній шанс."

"Це може бути пастка," зауважив Микита. "Вони використовують дезінформацію, щоб відвернути увагу від справжніх цілей."

"Ми мусимо ризикнути," сказала Ярина твердо. "Але зробимо це інакше."

Зміна тактики

Ярина запропонувала розділити команду. Олекса й Микита залишаться на базі, щоб керувати атакою дистанційно. Водночас Ярина й Дмитро вирушать до місця, яке вони ідентифікували як головний європейський штаб змовників — невеликий дослідницький центр у Альпах.

"Цього разу ми не будемо проникати вглиб," пояснила вона. "Ми спробуємо вивести їх на чисту воду. Нам потрібні лідери, а не лише їхні системи."

"Це небезпечно," заперечив Олекса. "Вони можуть чекати вас."

"Саме тому ми йдемо вдвох," відповіла Ярина. "Невелика група зменшує ризик викриття."

Несподіваний поворот

Коли Ярина й Дмитро вирушили, Олекса й Микита почали аналізувати мережу змовників. Вони виявили дещо несподіване: таємничий сигнал, який надходив із самої бази опору.

"Це неможливо," сказав Микита, вдивляючись у код. "Сигнал виходить із нашої внутрішньої системи."

"Хтось передає дані змовникам," сказав Олекса, стискаючи кулаки. "У нас є шпигун."

Пошук зрадника

Олекса й Микита почали ретельно перевіряти записи доступу. Вони знайшли сліди маніпуляцій із сервером, які не могли бути випадковими. Коли вони дійшли до висновку, підозри впали на одного з операторів бази.

"Це він," сказав Олекса, вказуючи на екран. "Він передає дані про наші місії. Але як нам це довести?"

"Ми влаштуємо пастку," відповів Микита. "Якщо ми розкриємо його прямо зараз, це може налякати інших змовників."

Вони поширили хибну інформацію про майбутню місію, яка мала нібито включати атаку на ще один резервний вузол. Коли зрадник передав ці дані, вони перехопили підтвердження від змовників.

"Він працює на них," сказав Олекса. "Але навіщо?"

"Це ми дізнаємося після того, як зловимо його," відповів Микита.

Протистояння

Коли вони вирішили діяти, зрадник зрозумів, що його викрили. Він спробував втекти, але Микита перехопив його на виході.

"Ти грав на два фронти," сказав він, тримаючи зброю спрямованою на зрадника.

"Ви не розумієте," відповів той. "Вони тримають мою сім'ю. Я не мав вибору."

"Ти поставив під загрозу всіх нас," сказав Олекса, його голос тремтів від люті.

Зрадник опустив голову. "Я просто хотів виграти час, щоб врятувати їх. Вони обіцяли відпустити мою сім’ю, якщо я допоможу."

"Ми допоможемо," сказала Ярина, яка вийшла на зв’язок із бази. "Але тепер ти мусиш допомогти нам."

Новий ключ

Зрадник розповів про місцезнаходження лідерів змовників — секретну локацію, про яку знали лише найвищі члени організації. Це місце було глибоко засекреченим і здавалося майже недосяжним.

"Тепер ми знаємо, де їхня голова," сказала Ярина. "І це буде наш останній удар."