Розділ 12. Головна загроза

Аероспідер мчав назад до бази опору. У кабіні панувала напружена тиша. Олекса вдивлявся у файли, які щойно вдалося завантажити. Вони містили плани змовників щодо повного впровадження "Проєкту Ω".

"Це жахливо," тихо сказав він, переглядаючи дані. "Вони збираються об’єднати всі системи спостереження, бази даних і нейромережі в єдиний центр управління. Це не просто контроль — це повна залежність людства."

"І це все в Києві?" уточнила Ярина, не відводячи погляду від маршруту.

"Так," кивнув Олекса. "Центральний вузол розташований у підземному комплексі під виглядом науково-дослідного центру в передмісті Києва. Їхній план майже завершений. Вони запускають систему через три тижні."

"У нас мало часу," зауважив Дмитро, який сидів позаду. "Це буде найскладніша операція. Вони точно охороняють цей центр, як фортецю."

"Нам потрібно підготуватися," твердо сказала Ярина. "Це наша єдина можливість зупинити їхній план."

Повернення на базу

Коли команда повернулася на базу, усі знову зосередилися на роботі. Отримані дані дали змогу скласти чітку картину структури змовників і їхньої операції. На великому екрані проєкції команда детально розглядала схему комплексу.

"Це підземний бункер," пояснив один із операторів. "Тут декілька рівнів. Головний сервер розташований у самому центрі, оточений системами безпеки: автоматичними турелями, лазерними сенсорами, постійним патрулюванням."

"Як ми туди потрапимо?" запитав Олекса, відчуваючи, як масштаб завдання перевищує все, що вони робили раніше.

"Єдиний спосіб — відключити системи безпеки на зовнішньому рівні," сказав Дмитро. "Це дасть нам кілька хвилин, щоб проникнути до центральної зони."

"І потім що?" уточнила Ярина.

"Ми використаємо оновлений вірус," відповів Олекса. "Цього разу він не тільки знищить їхні дані, але й запустить петлю в їхніх системах, що зруйнує всі зв’язки між вузлами мережі."

"Це ризиковано," зауважила Ярина. "Якщо вони помітять нас раніше, ми не встигнемо нічого зробити."

"Я знаю," кивнув Олекса. "Але це єдиний шанс."

Підготовка до фінальної операції

Наступні дні були заповнені тренуваннями та підготовкою. Команда розробляла маршрут проникнення, вивчала можливі загрози і тестувала нові пристрої. Олекса працював над удосконаленням вірусу, щоб гарантувати його ефективність.

"Як ти тримаєшся?" запитала Ярина одного вечора, коли знайшла Олексу за роботою в його невеликій кімнаті.

"Мені страшно," зізнався він, не підводячи голови. "Але водночас я розумію, що це потрібно зробити. Вони не повинні перемогти."

"Страх — це нормально," сказала вона, сідаючи поруч. "Але пам’ятай, ти не сам. Ми всі тут разом, і ми це зробимо."

Її слова додали йому впевненості. Він посміхнувся і знову зосередився на роботі.

Вирішальний день

Настав день операції. Аероспідер, наповнений спорядженням і членами команди, вирушив до Києва. Вони прибули вночі, коли активність навколо комплексу була мінімальною.

"Усі пам’ятають план?" запитала Ярина, перевіряючи своє спорядження.

"Так," відповіли всі.

"Гаразд," сказала вона. "Пам’ятайте, у нас немає права на помилку. Як тільки ми почнемо, все буде залежати від швидкості й злагодженості."

Олекса вдихнув глибше і кивнув. Усі приготувалися до найважливішого випробування в їхньому житті. Вони знали, що від цього залежить майбутнє не лише їхньої команди, а й усього людства.

"Час починати," скомандувала Ярина, і вони зникли у темряві, прямуючи до головної бази змовників.