19. Гнів і суміш

Майк залишився стояти в залі, коли зал вибухнув оплесками. Серце билося швидше, ніж будь-коли. Він бачив, як Лін Лін посміхається на сцені, як її очі сяють у світлі прожекторів, як Джеф підтримує її співом, а Рен і Рейчел додають енергії кожним рухом.

— Чорт… — прошепотів він, стискаючи кулак. — Це неможливо…

Він відчував, як його гордість і контроль вислизають, залишаючи тільки роздратування і щось незнайоме — заздрість, що з’їдала його зсередини. Він звик перемагати у всьому, у гонках, у школі, у всіх дрібницях життя. Але тут… він програв. І програв перед нею.

Його друзі намагалися заспокоїти:
— Спокійно, Майк. Це лише конкурс. — Лео спробував пом’якшити ситуацію.
— Лише конкурс? — проковтнув Майк. — Ти бачив її погляд? Вона світилася. Вона… — він не міг закінчити.

Він відчував, як в ньому прокидається незрозуміла тривога. Чому він відчуває це? Він не мав права так реагувати. Його тіло напружене, руки стискають повітря, ніби це єдине, що він може контролювати.

— Я не можу цього допустити… — пробурмотів Майк сам до себе, починаючи планувати наступний крок. — Вона не повинна відчувати себе так… впевнено.

У його голові все змішалося: поразка, Лін Лін, Джеф, Рен і Рейчел. Все це здавалося хаосом, який він ніколи не відчував. А ще в його пам’яті прокручувалося питання Етана: «Вона особлива, ти знаєш це». Він не знав, що саме мало на увазі Етан, але тепер розумів — він починає втрачати контроль над тим, що відчуває.

Майк сів у свою машину, пальці все ще стискали кермо. Двигун завівся, і він виїхав на пусту нічну трасу, намагаючись приборкати хаос у серці швидкістю. Вітер бив у обличчя, а розум у цьому шумі і швидкості почав знаходити… щось, що він не міг назвати.

— Це просто гра… — повторював він собі. — Лін Лін — лише… суперник.

Але він знав: це не гра. Вона була набагато більше, ніж він готовий був усвідомити. Її перемога пробудила в ньому не тільки гнів, а й цікавість, страх і… бажання розгадати її.

Майк розумів одну річ: він не дозволить їй залишитися беззахисною перед ним, навіть якщо він сам ще не зрозумів, чому це його турбує так сильно.

Те, що почалося як поразка, перетворилося на внутрішню війну. І він знав: завтра він має повернути контроль — будь-якою ціною.