Глава 20: Фінальний свайп

Минуло два місяці, і "Амур" офіційно запустився в Європі. Функція "Глибокі зв’язки" стала хітом: користувачі ділилися історіями про побачення, які змінили їхнє життя, а відгуки в App Store були сповнені сердечок і слів подяки. Софія сиділа в новому офісі "TeVi" на Подолі, який вони відкрили після успіху угоди. Її команда розрослася, але вона все ще любила працювати за своїм старим столом, захаращеним стікерами й порожніми стаканчиками.

Денис зайшов до офісу, тримаючи планшет із аналітикою.

— Софіє, ти бачила цифри? — спитав він, його посмішка була рідкісною — щирою. — Ми обійшли конкурентів у трьох країнах. Ти зробила це.

— Ми зробили, — поправила вона, посміхаючись. — І, до речі, дякую, що повірив у мою ідею.

Він кивнув, і вперше Софія відчула, що між ними більше немає напруги. Денис залишився CEO, але він навчився довіряти її баченню.

Того вечора Софія й Максим гуляли Андріївським узвозом, тримаючись за руки. Зима наближалася, і повітря пахло снігом і гарячим вином із вуличних яток. Максим зупинився біля галереї, де виставляли його фото, включно з тими, що стали частиною кампанії "Амура".

— Знаєш, я думав, що фотографую моменти, — сказав він, його голос був тихим, але сповненим тепла. — Але з тобою я зрозумів, що моменти — це ми.

Софія відчула, як її серце стискається. Вона стала навшпиньки і поцілувала його, відчуваючи, як його руки обіймають її, захищаючи від холоду. Їхній поцілунок був повільним, сповненим обіцянки, і вона знала, що це — її найкращий збіг, із ШІ чи без.

Її телефон дзенькнув, і "Амур" видав останнє повідомлення:

Софія, я офіційно завершив свою місію. Ви з фотографом — 100%. Не дякуй, просто продовжуй свайпати в реальному житті. 

Вона засміялася, ховаючи телефон. Максим підняв брову.

— Твій ШІ знову тролить?

— Ні, — відповіла вона, притискаючись до нього. — Він просто сказав, що ми — ідеальна пара.

Вони пішли далі, їхні силуети зливалися з вогнями Києва, і Софія відчула, що її код нарешті завершений — не тому, що він ідеальний, а тому, що він справжній.