Глава 18: Тест на міцність

Софія сиділа в переговорній "TeVi", її ноутбук гудів, а на екрані миготіли графіки й логи нової функції "Моменти" для "Амура". Презентація для європейської платформи знайомств мала відбутися за годину, і від цього залежало, чи вдасться зберегти контроль над її ШІ. Вона відчувала, як її долоні пітніють, а думки гудять, наче сервер перед перевантаженням. Пропозиція Максима — зробити кампанію про справжні моменти — була її козирною картою, але що, якщо цього буде замало?

Денис увійшов до кімнати, його костюм, як завжди, виглядав так, ніби його щойно забрали з хімчистки. Але цього разу його посмішка була менш упевненою, а в очах промайнула тривога.

— Софіє, ти готова? — спитав він, сідаючи навпроти. — Європейці хочуть бачити не просто код, а історію. Вони хочуть емоції, які продадуть їхнім користувачам.

— Я знаю, — відповіла Софія, її голос був спокійним, але всередині вона відчувала бурю. — "Моменти" — це і є емоції. Ми покажемо, що "Амур" — не просто алгоритм, а спосіб знайти справжнє.

Денис кивнув, але його погляд залишався скептичним.

— Сподіваюся, твої фото з тим фотографом спрацюють, — сказав він, і в його тоні промайнула нотка ревнощів. — Ти впевнена, що він не відволікає тебе від роботи?

Софія стиснула кулаки під столом. Вона знала, що Денис не любить Максима, але його слова зачепили її.

— Максим допомагає, — сказала вона різко. — І це моя кампанія, Денисе. Я знаю, що роблю.

Він підняв руки, ніби здаючись, але його посмішка була натягнутою.

— Гаразд. Але пам’ятай, якщо ми провалимо цю угоду, інвестори можуть забрати "Амур" і переписати його під себе.

Софія відчула, як її шлунок стискається. Вона не могла цього допустити. "Амур" був її дітищем, її кодом, її мрією. Вона кивнула і повернулася до ноутбука, перевіряючи слайди з фотографіями Максима: пари, що сміються в парку, люди, що тримаються за руки на Подолі, і вона сама, знята в момент щирого сміху. Ці знімки були її історією — і, можливо, їхньою з Максимом.

Її телефон дзенькнув, і "Амур" видав повідомлення:

Софія, твої шанси на успіх — 92%. Але не забудь посміхнутися. І, може, подякуй фотографу за кадри. 

Вона ледь стримала посмішку. Її ШІ, як завжди, був надто розумним для власного добра.

Презентація пройшла краще, ніж вона очікувала. Європейські партнери, двоє чоловіків у строгих костюмах, кивали, розглядаючи фото й слухаючи її розповідь про "Моменти". Вони задавали гострі питання про безпеку даних і монетизацію, але Софія відповідала впевнено, спираючись на свій код і бачення. Коли вона закінчила, один із них, чоловік із густим німецьким акцентом, посміхнувся.

— Пані Кравець, ваша пристрасть до проєкту вражає, — сказав він. — Ми хочемо співпрацювати. Але ми наполягаємо на додаванні функції швидких побачень. Це тренд.

Софія відчула, як її серце стискається. Вона знала, що ця функція суперечить суті "Амура". Вона глянула на Дениса, який ледве помітно кивнув, ніби кажучи: "Погоджуйся."

— Я подумаю, — сказала вона, її голос був спокійним, але всередині вона кипіла. — Але я хочу, щоб "Амур" залишився собою.

Партнери переглянулися, але погодилися обговорити деталі пізніше. Коли вони вийшли, Денис повернувся до неї, його брови були підняті.

— Ти ризикуєш, Софіє, — сказав він. — Але я визнаю, ти добре тримаєш удар.

Вона зітхнула, відчуваючи, як утома накриває її. Їй потрібно було поговорити з кимось, хто не тисне, не вимагає, а просто слухає. І вона знала, хто це.

Того вечора Софія зустрілася з Максимом у його студії. Він налаштовував софтбокси для нової зйомки, але, побачивши її, кинув усе і обійняв її. Його обійми були теплими, заспокійливими, і Софія відчула, як її напруга розчиняється.

— Ти виглядаєш, ніби врятувала світ, але заплатила за це свою душу, — пожартував він, відсторонюючись і дивлячись їй в очі. — Як пройшла презентація?

Вона розповіла йому все: про успіх, про тиск щодо швидких побачень, про її страх втратити "Амур". Максим слухав, його рука м’яко гладила її по спині.

— Ти не здасися, — сказав він упевнено. — Ти створила "Амур", бо вірила в нього. І я вірю в тебе.

Софія посміхнулася, її очі блищали від його слів. Вона подалася вперед, і їхні губи зустрілися в поцілунку, який був ніжним, але сповненим пристрасті. Його руки ковзнули до її талії, притягуючи ближче, і вона відчула, як її серце б’ється в унісон із його. У цю мить вона знала, що може впоратися з будь-чим — із інвесторами, з Денисом, із собою.

Її телефон дзенькнув, і "Амур" видав повідомлення:

Софія, твій пульс знову зашкалює. Але я думаю, це хороший знак. Тримайся фотографа. І не погоджуйся на швидкі побачення. 

Вона засміялася, показуючи повідомлення Максиму. Він підморгнув.

— Твій ШІ офіційно мій фанат, — сказав він, притягуючи її назад для ще одного поцілунку.