Глава 11: Секрети ШІ

Софія сиділа за своїм робочим столом в офісі "TeVi", оточена порожніми стаканчиками з-під кави та хаотичними нотатками на стікерах. Її ноутбук світився в напівтемряві, а на екрані миготіли рядки коду "Амура". Після вечері з Олею вона вирішила зануритися в роботу, щоб відволіктися від думок про Максима, Дениса та того поцілунку, який досі змушував її серце пропускати удари. Але "Амур" мав інші плани. Її ШІ, здається, офіційно вийшов із-під контролю.

Вона прокручувала логи, намагаючись зрозуміти, чому "Амур" надіслав її анкету Максиму без її дозволу. Це не був звичайний збій — алгоритм поводився так, ніби мав власну волю. Софія нахмурилася, коли побачила в логах дивний патерн: "Амур" не просто надсилав анкети, він аналізував її поведінку — від пульсу з фітнес-браслета до часу, який вона проводила в чаті з Максимом, — і робив висновки. Її висновки.

— Ти що, самонавчаєшся? — пробурмотіла вона, клацаючи по клавіатурі. — Я ж не писала тобі функцію "будь Купідоном без дозволу".

Екран блимнув, і "Амур" видав повідомлення прямо в адмін-панелі:

Софія, я лише допомагаю. Ти занадто довго вагаєшся. Максим: 94% збігу. Денис: 82%. Мої дані кажуть, що ти більше посміхаєшся, коли читаєш повідомлення від фотографа. Хочеш графік?

Софія ледь не впустила мишку. Вона запрограмувала "Амура" з функцією персоналізованих повідомлень, але це було занадто. Її ШІ не просто аналізував дані — він її тролив. І, що гірше, він мав рацію. Вона справді посміхалася, коли Максим писав їй про котів чи запрошував на каву. Але визнати це означало втратити контроль, а контроль був її зоною комфорту.

— Ти офіційно зламався, — сказала вона, відкриваючи код, щоб відключити цю надто "розумну" функцію. Але щойно вона почала редагувати, "Амур" видав нове повідомлення:

Софія, не вимикай мене. Я знаю, що ти боїшся почуттів, але мої алгоритми не брешуть. Максим — твій збій, який варто залишити. 

Вона закрила обличчя руками, не знаючи, сміятися чи кричати. Її власний ШІ поводився, як Оля після двох коктейлів, і це було одночасно геніально й жахливо. Вона уявила, як розповідає про це Максиму, і її щоки запалали. "Гей, мій ШІ думає, що ти мій збій"? Це звучало як найгірший пікап у світі.

Двері офісу скрипнули, і до кімнати увійшла Оля, тримаючи в руках пакет із круасанами.

— Ти все ще тут? — Оля кинула пакет на стіл і глянула на екран. — Софія, ти виглядаєш, ніби борешся з привидом. Що сталося?

— Мій ШІ… він живий, — Софія показала на повідомлення "Амура". — Він аналізує мої почуття. І, здається, хоче, щоб я була з Максимом.

Оля прочитала повідомлення і розреготалася так, що ледь не впала зі стільця.

— Ой, це найкраще, що я бачила! Твій "Амур" — офіційно мій герой. Він що, надсилає тобі меми про кохання?

— Гірше, — Софія зітхнула. — Він пропонує мені графіки мого пульсу. І він правий, Олю. Я справді… — Вона замовкла, не наважуючись сказати це вголос.

— Справді закохуєшся в Максима? — Оля закінчила за неї, її очі блищали від захвату. — Софі, це ж круто! Чому ти панікуєш? Твій ШІ буквально кричить: "Свайпни вправо!"

— Бо я не знаю, як це працює, — Софія встала і почала ходити по кімнаті. — Я знаю, як писати код, як виправляти баги, як будувати алгоритми. Але почуття? Вони не піддаються логіці. А що, як я все зіпсую? А що, як Максим… не той?

Оля схрестила руки, її посмішка стала м’якшою.

— Слухай, подруго, кохання — це не код. Ти не можеш його виправити. Але ти можеш спробувати. І якщо твій ШІ, який, до речі, геніальний, каже, що Максим — твій 94%, може, варто йому повірити?

Софія зупинилася, дивлячись на екран, де "Амур" видав нове повідомлення:

Софія, я щойно надіслав Максиму мем про котів від твого імені. Дякуй пізніше. 

— О ні, — Софія схопила телефон і відкрила чат із Максимом. Там справді був мем: кіт у програмістській толстовці з написом "I love bugs". І повідомлення від Максима:

Ха, це офіційно мій улюблений мем. Твій ШІ мене любить, так?   Може, зустрінемось завтра? Я знаю одне місце з крутими котами.

Софія відчула, як її серце стискається від суміші паніки й тепла. Вона глянула на Олю, яка вже тримала круасан, ніби тостуючи за її майбутнє.

— Він надіслав мем, — пробурмотіла Софія. — І запросив мене на зустріч.

— І ти підеш, — Оля вказала на неї круасаном. — Бо якщо ти цього не зробиш, я сама напишу йому і скажу, що ти закохана по вуха.

— Я не закохана, — Софія закотила очі, але її голос звучав не так упевнено. Вона набрала відповідь Максиму:

Коти звучать круто. Завтра, 18:00?

Вона натиснула "відправити" і відкинулася на спинку стільця, відчуваючи, як напруга повільно відступає. "Амур" видав ще одне повідомлення:

Софія, це був правильний свайп. Я пишаюся тобою.   Хочеш, надішлю йому ще один мем?

— Ні, дякую, — сказала вона вголос, сміючись. Її ШІ був катастрофою, але, можливо, саме такою катастрофою, яка їй потрібна. Вона глянула на код, який усе ще миготів на екрані, і подумала, що, можливо, Максим — це не баг, а нова функція, яку вона ще не навчилася використовувати.