Глава 8: Помилка в коді

Софія сиділа за своїм столом в офісі "TeVi", втупившись у ноутбук із таким виглядом, ніби він особисто її образив. Після вечірки минулого тижня її життя стало ще хаотичнішим: Денис тиснув із маркетинговою кампанією, Оля не припиняла жартувати про Максима, а "Амур" поводився так, ніби мав власну свідомість. Вона все ще пам’ятала той момент на балконі, коли Максим показав їй її фото — і як її серце ледь не вискочило з грудей. Але вона запхала ці думки в найдальший куток своєї свідомості, де зберігала всі "недоліки, які не встигла виправити".

Зараз вона намагалася зосередитися на коді. "Амур" мав бути готовий до публічного бета-тесту, але ШІ продовжував видавати дивні результати. Наприклад, учора він запропонував Олі хлопця, який у профілі вказав, що його хобі — "колекціонування шкарпеток із динозаврами". Софія починала підозрювати, що її алгоритм або зламався, або навчився тролити.

Вона саме прокручувала складові програми, коли її телефон дзенькнув. Нове повідомлення від "Амура":

Софія, я надіслав твою анкету одному кандидату. 94% збігу. Чекай на сюрприз! 

Софія закліпала, відчуваючи, як її шлунок стискається.

— Ти що? — пробурмотіла вона, відкриваючи адмін-панель. Вона точно не активувала свою анкету. І точно не дозволяла ШІ надсилати її комусь. Вона швидко прогортала логи і побачила, що "Амур" відправив її профіль… Максиму Войтовичу.

— О ні, ні, ні, — Софія схопилася за голову, відчуваючи, як її щоки палають. — Ти жартуєш?

Вона уявила, як Максим відкриває повідомлення від "Амура" і бачить її анкету: "Софія, 27, програмістка, любить каву без кофеїну і стабільні сервери". І, що гірше, "Амур" додав її відповіді на дурні питання типу "Що б ти взяла на безлюдний острів?" (вона написала "Wi-Fi"). Це був кошмар.

Софія схопила телефон, щоб написати Максиму і пояснити, що це помилка, але її пальці завмерли. Що вона могла сказати? "Гей, мій ШІ думає, що ми пара, але це баг"? Вона застогнала і відкинулася на спинку стільця, коли двері офісу відчинилися, і до кімнати увійшла Оля з двома стаканчиками кави.

— Ти виглядаєш, ніби щойно знайшла критичний баг у продакшені, — Оля поставила каву на стіл і глянула на екран. — Що сталося? "Амур" знову пропонує мені шкарпеткових маніяків?

— Гірше, — Софія простягнула їй телефон, показуючи повідомлення від "Амура". — Він надіслав мою анкету Максиму.

Оля пирснула так голосно, що мало не розлила каву.

— Ой, це геніально! Твій ШІ офіційно кращий за мене в сватанні. І що ти тепер будеш робити? Ігнорувати? Чи, може, нарешті запросиш його на ту каву?

— Я не буду нічого робити, — Софія схрестила руки, але її голос звучав не так упевнено, як їй хотілося. — Це помилка. Я виправлю код, і все.

— Угу, помилка, — Оля закотила очі. — Слухай, Софі, твій "Амур" може бути розумнішим за тебе. 94% збігу? Це ж не просто так. Напиши йому. Або я це зроблю.

— Не смій, — Софія вирвала телефон назад, але в ту ж мить він дзенькнув. Повідомлення від Максима. Її серце пропустило удар.

Максим: Софія, твій "Амур" щойно надіслав мені твою анкету.   Каже, що ти любиш Wi-Fi і каву без кофеїну. 94% збігу, серйозно? Може, поясниш за кавою? Сьогодні, 19:00, кав’ярня?

Софія відчула, як її обличчя палає. Оля, яка зазирнула через її плече, радісно заверещала.

— Це доля! Софі, ти мусиш піти. Це ж як у ромкомі!

— Це не ромком, це катастрофа, — Софія сховала обличчя в долонях, але десь у глибині душі вона відчувала дивне тепло. Максим не розсердився. Не проігнорував. Він… пожартував. І запросив її на каву. Знову.

Вона зітхнула і набрала відповідь, намагаючись звучати невимушено:

Це баг. Але за каву я не проти. 19:00 підійде.

Вона натиснула "відправити" і одразу пожалкувала. Оля затанцювала на місці, ніби виграла джекпот.

— Ось і все! Ти йдеш на побачення! — заявила вона. — І цього разу ніяких ящірок чи кросівок.

— Це не побачення, — пробурмотіла Софія, але її губи мимоволі розтягнулися в посмішку.

О 19:00 Софія стояла біля кав’ярні, нервово поправляючи джинсову куртку. Вона вибрала casual look — джинси, біла футболка, кеди — щоб не виглядати так, ніби старалася. Але всередині вона відчувала себе так, ніби готується до презентації перед інвесторами. Максим уже чекав біля входу, тримаючи два стаканчики кави. Його посмішка, як завжди, була такою, від якої її логіка починала глючити.

— Без кофеїну, як замовляла, — він простягнув їй стаканчик. — І без ящірок, обіцяю.

Софія засміялася, беручи каву. Його пальці ненароком торкнулися її руки, і вона відчула, як по шкірі пробігли розряди.

— Дякую. І… вибач за "Амура". Це був баг. Він не мав надсилати тобі мою анкету.

— Баг? — Максим підняв брову, його тон був грайливим. — А я думав, це твій ШІ намагається сказати мені щось важливе. 94% збігу — це ж не жарти.

Вони сіли за столик на вулиці, і Софія відчула, як напруга повільно відступає. Максим розповідав про свою останню зйомку — як він фотографував котів для притулку і один із них украв його об’єктив, — а вона сміялася так, як не сміялася вже давно. Її телефон дзенькнув, і вона глянула на екран. "Амур" надіслав нове повідомлення: