3 частина

Час йшов, і їхні стосунки ставали складнішими. Лілія почала дізнаватися все більше про бізнес Дмитра і його зв’язки, які її дуже турбували. Виявилося, що він має справи з людьми, яких вона не могла собі уявити в своєму житті. Вона почувалася зрадженою і не могла залишатися в такому зв'язку.

— Як ти міг, Дмитре? Ти знаєш, що для мене це все означає! Я… я не можу бути з тобою, якщо це так, — сказала Лілія, відвертаючись від нього.

— Лілія, ти не розумієш. Це не те, що здається. Всі ці справи — це лише бізнес, це не має нічого спільного з моїми почуттями до тебе, — заперечував Дмитро, намагаючись її заспокоїти.

— Я не хочу бути частиною твоїх ігор. Якщо ти думаєш, що я буду закривати очі на це, то ти сильно помиляєшся! — вигукнула Лілія, її голос тремтів від емоцій.

Дмитро наблизився, але вона відступила. Його погляд був сповнений щирості і болю.

— Ти справді думаєш, що я можу тебе обдурити? Я завжди був чесним з тобою. Ти єдина, кого я хочу в своєму житті, Лілія, — сказав він.

Вона замовкла, не зводячи очей з нього. Це було складно, але вона розуміла, що не може просто ігнорувати ці почуття. Їй потрібно було вирішити, чи готова вона пробачити.

Лілія дивилася на Дмитра, і в її серці нарешті проросла надія. Вона відчула, як важка завіса сумнівів і болю почала відступати, хоча залишалося багато нерозв’язаних питань. Це була не просто історія про кохання — це був шлях до себе, шлях до розуміння того, що важливо не лише в стосунках, а й у самому житті.

Дмитро (схиливши голову, тихо):
— Ти змінила мене, Лілія. Я більше не можу дивитися на цей світ так, як раніше. Моя боротьба — це не просто бізнес. Ти — частина моєї боротьби.

Лілія не могла знайти слів, але в її очах було відчуття, що вона нарешті зрозуміла — те, що між ними, справжнє. І вона не готова втратити це, навіть якщо перед ними стояли великі труднощі.

Лілія (повільно, але впевнено):
— Я хочу вірити тобі, Дмитре. Але для того, щоб усе стало на свої місця, ми повинні бути чесними один з одним. І я повинна бути впевнена, що ти готовий до цього.

Дмитро (схоплюючи її руки):
— Я готовий. Я готовий бути з тобою, навіть якщо це означає ризикувати. Ти для мене важливіша за все.

Вони стояли разом, їхні руки переплелися, і на мить весь світ зупинився. Лілія відчула спокій, якого не відчувала давно, і знала, що тепер їй потрібно зробити вибір — чи залишитися з ним, чи йти власним шляхом. Її серце підказувало одне: що неважливо, скільки перешкод ще буде на їхньому шляху, їхні почуття не зникнуть.

Але раптом телефон Лілії затремтів на столі. Вона не могла не подивитися на екран, де був новий лист від анонімного відправника. Тема листа була коротка: "Ти дійсно думаєш, що все буде добре?"

В її голові знову спалахнули питання. Хто це? І чому все стало таким складним? Вона відчула, як її тривога знову починає зростати.

Лілія (знайшовши сили, щоб порушити тишу):
— Дмитре, я… Я отримала ще один лист. І це не просто так. Щось не так. Це ще не кінець.

Дмитро (з трохи занепокоєним виразом):
— Що це значить? Хто це? Що в цьому листі?

Лілія (піднімаючи погляд, її голос тихий, але рішучий):
— Це анонімний відправник. І я не можу просто ігнорувати це. Хтось знає більше, ніж ми з тобою думаємо.

Дмитро (підходячи ближче, обережно торкаючись її плеча):
— Не важливо, хто це. Ти маєш мене. І ми разом знайдемо відповіді. Тільки не бійся. Я не дозволю тобі залишитися наодинці з цим.

Лілія дивилася на нього, бачачи його рішучість. Але глибоко в її душі були ще невизначеність і страх. Тепер їй не можна було просто відпустити це, не розібравшись у всіх таємницях. Вона повинна була знайти правду, навіть якщо це означало зануритися глибше в небезпечну гру, яку хтось намагався розпочати.

Лілія (з відчаєм, але в голосі знову лунає надія):
— Я знаю, що ти поруч, Дмитре. Але це буде складніше, ніж ти думаєш. Я не впевнена, що ми можемо пройти через це так просто.

Дмитро (цілуючи її лоб, ніжно):
— Ми не будемо йти через це "просто". Але ми це зробимо разом. І ніхто не забере тебе у мене, Лілія.

Вони стояли, обіймаючи один одного, і хоча всі питання ще залишалися без відповідей, ця миттєва тиха обіцянка дала їм сили.