Глава 2

Здавалося, що нещодавній дощ, якимось чином проник всередину старенького «Опеля», перетворивши салон на вологу пастку. Повітря було важким і затхлим, схожим на запах льоху, в якому зберігаються старі овочі. Навіть дихати всередині машини було важко, неначе волога осідає на легені, обтяжуючи кожен вдих. Салон машини виглядав занедбаним, з потертою обшивкою і плямами, які ніколи не вивітрювалися. Єдина лампочка, що мерехтіла під дахом, кидала слабке, ледве видиме світло на заднє сидіння, де ховалася фігура в тіні.

Чоловік, що займав це місце, був майже нерухомим. Його широкополий капелюх нагадував щось із минулих часів, коли такі аксесуари були ознакою респектабельності. Проте тут він виглядав чужим і незграбним, чіпляючись крисами за стелю автомобіля, створюючи враження, ніби його власник не знаходив собі місця в такому тісному просторі. Світло лампочки не проникало достатньо глибоко, щоб освітити його обличчя, тож фігура залишалася загадковою, оповитою тінню, яка ховала всі риси.

Тиша у машині була майже дзвінкою, але раптом її порушив тихий, але чіткий голос. У ньому було щось тривожне, щось, що змушувало звертати увагу на кожне слово. Кожен звук, здавався, виміряний і ретельно підібраний, немов людина, що говорила, звикла завжди контролювати ситуацію.

─ Слухай уважно, Сергію. Часу мало, але робота проста, ─ голос прозвучав так, ніби в ньому вже не передбачалося ніяких заперечень. ─ Тобі потрібно летіти до Німеччини, зустрітися з однією людиною і поговорити з ним. Повір, вони на тому боці дуже хочуть тебе бачити. І це буде цікаво також і для тебе.

Сергій сидів, відчуваючи, як напруга заповнює кожен його м’яз. Його здивування швидко переросло в обурення, і, не стримуючи емоцій, він запитав:

─ Хто ви? І про яку людину йде мова? Що це за зустріч? ─ його голос затремтів, він не звик до таких загадкових ситуацій.

Чоловік, що сидів позаду, повільно нахилився вперед. Криси його капелюха ще сильніше задерлися, торкаючись потертих боків машини. Голос став м'якшим, але в ньому залишалась чітка погроза:

─ Спокійно, Сергію. Не варто так хвилюватися. Давайте знайомитися. Тебе я добре знаю, а мене зви — Олексій Петрович. Тихий. Ця людина в Німеччині сама знайде тебе. Ти не будеш шукати його, не переживай. Він знайде тебе, і представить себе. Ми його звемо "Німець", а хто він за документами тепер — навіть мені невідомо. Від тебе потрібно лише одне: забрати у нього одну дрібничку і привезти її мені. Все просто.

Тихий нахилився до підлоги автомобіля і підняв старий пошарпаний портфель із жовтої шкіри. Він відкрив його на колінах і повільно витягнув великий зелений конверт. У цьому моменті було щось театральне, як у сцені з фільму, де герой тримає у руках щось вирішальне.

─ Ось тут усе. Паспорт, віза, кредитні картки, телефон, інструкції, навіть трохи готівки. Усе готове для твоєї подорожі.

Сергій подивився на конверт, і його здивування тільки посилилося. Він знизав плечима і знову запитав:

─ Навіщо мені це все? Про що я маю балакати з цією людиною? І що це за "дрібничка", яку треба привезти?

Тихий відповів, і в його голосі прозвучала легка веселість, ніби він знав набагато більше, ніж збирався розповідати:

— Повір, Сергію, тобі це потрібно більше, ніж будь-кому. Тобі вже час трохи провітритись, а ще й грошей заробити. Зміна оточення ще ніколи не шкодила. Це ще іноді називається “виходом із зони комфорту”. Справа в тому, що людина у Німеччині наполягає на зустрічі саме з тобою, і я точно знаю — чому. Мова піде про Систему Джерел. Можливо, ви вже чули про це, бо мали стикатися з подібними речами під час роботи в "Лісі". Нагадаю, Джерела іноді звуть Місцями Сили. Я не буду вдаватися у деталі, але це пов'язано з телуричними потоками — енергією, що пронизує планету, на якій ми зараз живемо.

Зараз це може тебе і не обходить, але я вже сказав більше, ніж треба. Твоє завдання просте: поїдеш, він хоче з тобою побалакати і передати маленький камінець сірого кольору. Це важливо. Привезеш його мені. Маленький сірий камінчик. І ти отримаєш за це солідну винагороду. Достатньо, щоб закрити всі свої борги, як банківські, так і не банківські.

Сергій слухав Тихого, і його не полишало дивне відчуття, що все це вже було. Слова, які він чув, викликали у нього сильне дежавю, ніби частина його свідомості вже знала цей діалог, хоча це була їхня перша зустріч.

Крім того, він помітив, що у Тихого були ті самі звички, що й у нього самого. Тихий час від часу торкався до правої брови, коли задумувався — рух, який Сергій не раз помічав у себе. Під час розмови йому здавалося, ніби він дивиться на себе збоку.

"Та ні, це не може бути. Просто випадковий збіг," — подумки відкинув Сергій дивні думки.

— Ти думаєш, що це просто збіг, — раптом сказав Тихий, не відриваючи погляду від Сергія. — Але інколи співпадіння — це лише спосіб виявити приховану істину.

Сергій не зрозумів, як Тихий міг здогадатися про його думки, але це тільки зміцнило відчуття, що між ними існує якийсь незримий зв'язок.

Тихий продовжив, не звертаючи уваги на вираз обличчя Сергія:

— Не відволікайся. Уже зараз, поки ми говоримо, на твій рахунок впадуть гроші — рівно половина суми. Перевіриш вдома.

Сергій почув слово "гроші", і його скептицизм на мить розчинився в думках про те, як ці гроші допоможуть вирішити всі його проблеми.

─ Добре, ─ сказав він після паузи, але в його голосі все ще відчувалася недовіра. ─ Але ж усе це в межах закону, так?

Тихий злегка нахилив голову, і його тихий сміх розлігся у тісному просторі автомобіля.

─ Не хвилюйся, Сергію. Нічого кримінального. Лише розмова. Все інше ми вже підготували. Ти повернешся додому цілим і неушкодженим. І багатшим.

Сергій нахилився до конверта, взяв його і почав переглядати вміст. Це було непросто в тьмяному світлі, але він відразу помітив паспорт із фотографією, що дивилася на нього зі сторінки. Документи були на ім’я «Сергія Івановича Каменєва», і виглядало так, ніби цей Каменєв багато подорожував, судячи з численних штампів і віз. Кредитні картки теж були оформлені на Каменєва, хоча їхній зношений вигляд свідчив про часте використання. На дні конверта лежала пачка євро, приблизно три тисячі. Смартфон, дешевий, китайський, але функціональний, був акуратно загорнутий в інструкції і квитки на літак.