Код Ефіру: Нова ера Києва

Розділ 19. Несподіване зізнання

Київ зустрів їх знайомим шумом вечірнього міста та теплим літнім повітрям. Позаду залишилися готичні вежі Академії Марії, мерехтливі портали та виснажлива битва з Пустотою. Вечірній Поділ дихав спокоєм, а ліхтарі Замкової гори відкидали м'які, затишні тіні.

Софія важко опустилася на дерев'яну лаву неподалік від оглядового майданчика, звідки відкривався неймовірний вид на Дніпро. Вона виснажено заплющила очі й видохнула:

— Софія сказала їй: «Аріє... це було справді складно. Я досі не можу повірити, що ми все це пережили й повернулися».

Арія зупинилася поруч. У її очах усе ще грали легкі фіолетові відблиски магічного Ефіру, але погляд був надзвичайно м'яким та ніжним. Вона повільно нахилилася до Софії й легким, але впевненим рухом поцілувала її в губи.

На мить довкола панувала повна тиша — навіть шум вечірнього міста начебто стих.

Софія відсторонилася, здивовано подивилася на подругу й запитала:

— І навіщо ти це зробила?

Арія усміхнулася, подивилася їй просто в очі й щиро відповіла:

— Ти мені подобаєшся.

                                                            Розділ 20

Слова Арії тихим ехом розійшлися в нічному повітрі Замкової гори. Софія на мить занеміла, відчуваючи, як щоки охоплює раптовий рум'янець. У її голові плуталися думки: ще п'ять хвилин тому вони ризикували життям у битві зі Скверною, а тепер увесь її світ звузився до цього щирого, тепленького погляду навпроти.

— Аріє... я... — Софія запнулася, шукаючи правильні слова. — Це так несподівано. Після всього, що сталося в Академії...

— Саме тому я й не хотіла більше чекати, — м'яко перебила її Арія, сідаючи поруч на лаву та легенько торкаючись її пальців. — Коли Пустота намагалася поглинути портал, я думала лише про одне: якщо ми не виберемося, я так і не скажу тобі головного.

У цей момент ефірний браслет на руці Арії тихо замерехтів м'яким блакитним світлом — реакція магічного артефакту на її щирі емоції. Софія подивилася на їхні сплетені пальці й відчула, як внутрішня напруга відступила, поступаючись місцем теплому спокою.

— Знаєш, — повільно мовила Софія, трохи міцніше стиснувши долоню Арії, — мабуть, це найкраще, що могло статися після нашого повернення до Києва.

Арія посміхнулася, і в її очах знову спалахнули іскорки магічного Ефіру. Попереду на них чекало розгадування нових таємниць та адаптуація магії в столиці, але тепер вони точно знали, що долатимуть цей шлях разом.

                                                   21 розділ з появою Еліани та мами:

Раптом тиху атмосферу вечора порушив яскравий спалах світла неподалік. Простір біля старої кам'яної арки здригнувся, і з сяйного ефірного марева граціозно вийшла Еліана. Вона поправила манжет своєї магічної мантії та полегшено зітхнула:

— Нарешті! Печатка порталу працює стабільно. Київський Ефір виявився напрочуд приємним, — мовила Еліана, підходячи до дівчат.

Але не встигли дівчата відповісти, як із боку стежки пролунали швидкі кроки. З-за дерев з'явилася мама Софії, тримаючи в руках телефон. Вона зупинилася як укопана, розгублено переводячи погляд із сяйного артефакту на чудернацьке вбрання гостей.

— Софіє! — схвильовано вигукнула мама. — Я шукала тебе по всьому Подолу! Що тут відбувається? І... хто це з тобою?

Софія підхопилася з лави, трохи зніяковівши, але швидко зібралася з думками. Вона взяла маму за руку й спокійно відповіла:

— Мамо, не хвилюйся, усе добре. Це Арія та Еліана — мої найближчі подруги з Академії. Вони допомогли врятувати наше місто, і тепер вони мої гості.

Мама здивовано подивилася на дівчат, а потім на їхні сяйні браслети, намагаючись усвідомити почуте.

                                                          Розділ 22. Нові технології

Ранок на Подолі почався зі свіжого київського сонця, що пробивалося крізь штори, та тихого звуку з вітальні. Софія протирала очі, виходячи з кімнати, і раптом завмерла на місці отупіла від шоку.

На стіні яскраво світився великий плазмовий телевізор. На екрані йшов ранковий випуск новин, а Арія спокійно сиділа на дивані, тримаючи в руці пульт і впевнено перемикаючи канали.

Софія шоковано подивилася на неї, згадуючи, як ще вчора дівчина з магічного світу сахалася від найменшого спалаху електричного світла.

— Аріє?! — вигукнула Софія, розплющивши очі від здивування. — Ти... ти сама ввімкнула телевізор?! Як? Звідки? Ти ж ще вчора боялася нашої техніки, як вогню!

Арія відклала пульт, повернулася до Софії й м'яко усміхнулася, а в її очах спахнули веселі іскорки.

— Коли ти поруч, мені вже нічого не страшно, — спокійно відповіла Арія. — До того ж, поки ви спали, я трохи дослідила цей пристрій. Ваш «чорний прямокутник» виявився не магічною пасткою, а звичайним сховищем рухомих картинок. Це майже як наші ефірні дзеркала в Академії, тільки без залучення магії.

Софія мимоволі усміхнулася, відчуваючи, як від слів Арії по тілу розливається приємне тепло.

— Ну ти й даєш... — хитаючи головою, прошепотіла Софія й сіла поруч із нею на диван. — Магічна принцеса, яка підкорила київський пульт від телевізора.

— Я просто намагаюся швидше звикнути до твого світу, — тихо мовила Арія, переплітаючи свої пальці з пальцями Софії. — Бо тепер це й мій світ також.

                                                                         Розділ 23

Софія підсунулася ближче до Арії та подивилася на неї з ніжністю. Усі пережиті небезпеки здавалися  такими далекими проти цього спокійного київського ранку.

Арія повернула голову, лагідно подивилася на Софію й першою нахилилася, повільно та щиро поцілувавши її в губи.

— Будемо снідати? — з легкою усмішкою запитала Софія, відсторонюючись.

— Звісно, — відповіла Арія, очі якої променилися теплом. — Я з радістю спробую щось із вашої кухні.