Частина 3. Колиска під мирним небом

Минуло два місяці. Серпень 2033 року подарував Києву дивовижно тихі, теплі та зоряні вечори.

На великій затишній веранді батьківського будинку Ковалів на дачі в селі Вишеньки — там, де п'ять років тому спецназ Макса виривав життя родини з лап синдикату — тепер панував повний і абсолютний мир

Навколо великого дерев'яного столу зібралася вся наша величезна, зцілена коханням родина. Батько Олексій Петрович, старий інженер проекту «Егіда», сидів у кріслі-гойдалці, тримаючи на руках маленьку донечку Артема та Софії, яку назвали Вікторією — на знак повної перемоги над минулим. Софія сиділа поруч з Артемом, притулившись до його плеча, а на її колінах лежала скрипка, яка сьогодні відпочивала.

Джин Ху та Аня сиділи на іншому кінці веранди. Аня годувала свого третього малюка, маленького Діана, а Ян і Яна крутилися поруч, намагаючись тихо лоскотати братика за п'яточку.

А ми з Максом стояли біля самого краю веранди, дивлячись на зоряне небо України. Наш маленький син, якого ми назвали Олексієм (на честь дідуся-інженера), солодко спав у Макса на руках, міцно затиснувши своїм крихітним кулачком тактичний ремінець його годинника.

Я зробила легку, майже непомітну затяжку свого полуничного вейпу, випустивши солодку хмару в нічне повітря, і ніжно обняла Макса за талію. На моєму пальці блищала весільна обручка з цикадою.

— Дивись, хрещений капітане... — тихо прошепотіла я, притуляючись щокою до його плеча. — Наш бебі-бум повністю переписав усі старі коди. Ніяких шпигунів, ніяких замахів, ніякого «Vanguard». Тільки три нові долі. Три нові маленькі коди життя, які ми з тобою захистили.

Макс повернув до мене своє щасливе, вільне від привидів минулого обличчя, міцно обійняв мене вільною рукою і тихо, з тією самою неймовірною ніжністю, промовив:

— Це найкраща операція в моєму житті, Марино. Наша «Егіда» тепер тримає весь цей світ у колисці. Ми вдома. Ми разом. Назавжди.

Над Поділлям і Вишеньками тихо сходив великий літній місяць, заливаючи срібним світлом будинки, дерева та серця людей, які пройшли крізь пекло, щоб знайти свій вічний, квітучий і безпечний сімейний причал під мирним небом рідної землі